Гіперабдукційний синдром

Гіперабдукційний синдром (синдром надмірного відведення, синдром Райта) виникає при стисненні судинно-нервового пучка внизу (у місці його переходу в пахвову область унаслідок перегину пучка через сухожилок малого грудного м’яза), спереду (ключицею і підключичним м’язом), позаду і збоку (між I ребром і драбинчастим м’язом, верхнім краєм лопатки) при відведенні до 180° або піднятті руки. Таке положення може бути в працівників з піднятими руками (малярі, монтажники тощо), у людей, які під час сну закладають руку за голову.

Власне, виявити синдром можна при закладанні руки за голову, що призводить до посилення симптоматики та зникнення пульсу. 

Пальпаторно: біль у ділянці малого грудного м’яза та дзьобоподібного відростка лопатки. Об’єктивно: на передній стінці грудної клітини варикозне розширення вен, обмеження рухливості у плечовому суглобі через біль. 

Судинні зміни при гіперабдукційному синдромі до 40 % нагадують синдром Рейно. А неврологічні симптоми зникають після повернення руки в нормальне положення.

Цей синдром може виникати після травми передньої стінки грудної клітини.
Синдром Педжета-Шреттера виникає при компресії вени (підключичної або пахової), що проявляється внаслідок перенапруження ціанозом і набряклістю кисті.

Для вертеброгенного синдрому характерний зв’язок приступу з навантаженням на хребет і м’язи тазового або плечового пояса, з перебуванням хворого у певній позі, а також асиметричність ушкодження.
Загалом для синдрому характерна приступоподібна ішемія пальців кистей, рідше стоп, у вигляді збліднення, потім синюшністю, згодом почервонінням кінчиків пальців, яка провокується холодом, також наростає біль. У частини пацієнтів відсутнє почервоніння, у деяких виникає тільки синюшність (ціаноз).
Ангіоспазм дрібних і середніх артерій зі зниженням кровонаповнення кінцівки виявляють при РВГ, капіляроскопії.