Механізми дії озону

Озон вперше був виявлений голландським фізиком і лікарем Мак ван Марумом у 1785 р. Проводячи досліди з електричним струмом, він звернув увагу на запах при утворенні іскор в електричному пристрої.
Свого часу професором-хіміком Базельського університету була опублікована у 1832 р. книга «Отримання озону хімічними способами». Він дав назву цьому газові «озон» в перекладі з грецького «пахнучий».
Властивості озону досліджували також А. Беккерель, А. Мариньяк, О. де ла Ріва, які довели можливість перетворення кисню в озон. Було виявлено, що озон здатний реагувати з більшістю органічних і неорганічних речовин до утворення води, оксидів вуглецю й інших елементів.
У 1857 р. була винайдена трубка для отримання озону, вперше використана фірмою «Сіменс» у створенні установки для очищення питної води. З того часу озонування дозволяє промисловим способом отримувати гігієнічно чисту і придатну для пиття воду. До речі, працівники фірми «Сіменс» випустили й перший у світі рентгенапарат.
Зареєстровано сезонні і добові коливання озону в тропосфері. З віддаленням від поверхні Землі концентрація озону наростає і досягає максимуму на висоті 20–30 км. Загальна маса озону в атмосфері Землі становить 4x109 т. Середня концентрація озону 1 мг/м3.
В цій області постійно під впливом ультрафіолетового випромінювання сонця з атмосферного кисню утворюється озон у вигляді безбарвного газу. В результаті цього процесу сформувався і підтримується озоновий шар Землі – озоносфера.
Здатність існувати в залежності від умов у всіх 3-х агрегатних станах – це характерна риса озону, як другого простого з’єднання елемента кисню. При нормальних умовах, озон – синій (голубий) газ, фарбування якого стає помітним при вмісті озону в кисні 10–15 %, при шарові в 1 м.
1) Рідкий озон – темно-синя, майже непрозора рідина з температурою кипіння 111,9 °С.
2) Твердий озон – це темно-фіолетові голчасті кристали з температурою плавлення 192,5 °С.
3) У газоподібному стані озон діамагнітний і виштовхується з магнітного поля, у рідкому – слабопарамагнітний, володіє власним магнітним полем і втягується у магнітне поле.
Молекула озону нестійка і самовільно перетворюється в кисень з виділенням тепла.
Також озон, збільшуючи гнучкість еритроцитів і відповідно їхню здатність проходити крізь звужені капіляри, покращує доставку кисню до тканин. Цей ефект особливо варто враховувати при лікуванні тунельних невропатій, де головною ланкою патогенезу є гіпоксія (кисневе голодування) та ішемія (зниження кровопостачання чи повне його припинення) нервових волокон. Тим паче, що нерви є значно чутливішими до таких змін, ніж м’язи чи сполучнотканинні структури.
Досить важливий факт, що в терапевтичних дозах озон здатний знижувати інтенсивність процесу перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), оскільки, відповідно до сучасних уявлень, вираженою атерогенністю володіють перекисно-окислені ліпопротеїди. У світлі перекисної теорії атеросклерозу важливим визнається активація антиоксидантної системи захисту і нормалізація показників ПОЛ, який знімає токсичність ліпопротеїдних комплексів, зменшує їх здатність проникати в судинну стінку й активізувати макрофаги.
Озон відновлює або збільшує нормальне клітинне окислювання,яке було знижене хворобливим станом. Кров у присутності озону може поглинати в 2-10 разів більше кисню, ніж при звичайних умовах, адже в цьому випадку кисень розчиняється в плазмі. Досліди довели тропізм озону і його фіксацію тканинами.
В процесі озонотерапії відбувається насичення киснем як сироватки крові, так і еритроцитів. При цьому можлива підтримка обміну речовин через позаклітинну рідину, незважаючи на порушений тонус судин. При проведенні великої аутогемотерапії з озоном у всіх пролікованих пацієнтів наявне статистично значиме підвищення парціального тиску кисню в артеріальній крові, зниження парціального тиску вуглекислого газу і збільшення вмісту гемоглобіну.
Показана можливість збільшення ступеню оксигенації крові при проведенні ректальних інсуфляцій озоно-кисневої суміші. Чим краще попередньо очищений товстий кишечник, тим більша кількість газу всмоктується в кров. Час редукції (відновлення) оксигемоглобіну становить в нормі 130–150 с. Через 40 хв після введення озоно-кисневої суміші в кишечник він збільшується до 200–220 с.
Через 24 години ця величина повертається до початкової, але дещо вища.
Отримано анальгетичний ефект озонотерапії при багатьох захворюваннях, одним з провідних симптомів яких є біль (неврологічні прояви остеохондрозу хребта, ревматичні хвороби). Він може бути пов’язаний з декількома моментами:
– протизапальна дія озону обумовлена його модулюючим впливом на простагландини, які регулюють клітинні реакції (озон перешкоджає модуляції каскаду арахідонової кислоти);
– завдяки збільшенню тканинної оксигенації підсилюються метаболізм і елімінація продуктів, які викликають активацію больових рецепторів;
– в результаті посиленого вивільнення в тканинах кисню знову встановлюється катіон-аніонне співвідношення в зміненій клітинній мембрані, тобто озон діє електрофізіологічно як істинний антагоніст болю;
– зменшення болю може відбуватися через інгібування катаболічних хрящевих ферментів.
Застосування озонотерапії призводить до покращення кисневого забезпечення тканин, активації кисневозалежних процесів в них, зниженню тонусу судин і інгібуванню атеросклеротичного процесу. Патогенетично обґрунтованим є використання озону для лікування захворювань, супроводжуваних больовим синдромом.

Озон при вертеброгенній патології

Методи озонотерапії, які застосовуються при вертеброгенній патології, в тому числі при грижах міжхребцевих дисків
Остеохондроз хребта – це мультифакторне захворювання, при якому первинно вражається міжхребцевий диск, а вторинно – інші відділи опорно-рухового апарату.
Серед неврологічних проявів остеохондрозу хребта найбільше значення має вертеброгенний больовий синдром. Цей синдром складається з 4 компонентів: м’язевий біль, фасціально-зв’язковий біль, суглобовий біль, дискогенний біль.
Як наслідок, працюючий м’яз переносить просторову деформацію, сильна частина м’яза розтягує слабшу.
Вторинно розвиваються мікроциркуляторні порушення, модифікується підвищення тонусу симпатичних центрів бічних рогів, порушується вегетативне забезпечення рухового акту. Поява локальних скупчень Са2+ всередині м’язевого волокна сприяє скороченню окремих саркомерів з утворенням стійкої контрактури. Скупчення в м’язевій тканині великої кількості недоокислених продуктів, подразнюючих сенсибілізовані нервові закінчення, варто вважати безпосередньою причиною м’язевих болів.
Існує думка про те, що нейродистрофічні прояви споконвічно обумовлені порушеннями регуляції судинного тонусу ще в стадії пошкодження самого міжхребцевого диску. При цьому розвиток нейроостеофіброзу на фоні вегетативних вазомоторних реакцій супроводжується набряком у корінці.
У цілому ж «судинна» ланка в патогенезі остеохондрозу хребта простежується на всіх його стадіях – від рефлекторних проявів до компресійних радикулопатій.
Лікувальні заходи варто направляти як на вертебральне вогнище пошкодження, так і на екстравертебральні прояви.
Я.Ю. Попелянський (1989) виділяє 5 основних принципів терапії вертеброгенних захворювань нервової системи:
1) виключення несприятливих статико-динамічних навантажень;
2) стимуляція м’язевого корсета;
3) фазність і комплектність впливу;
4) зменшення больових відчуттів;
5) легкий характер лікувальних заходів.
Останнім 4 принципам повною мірою відповідають розроблені методи регіональної озонотерапії неврологічних проявів поперекового остеохондрозу.
Методика озонотерапії, яка застосовувалася у пацієнтів з больовим синдромом попереково-крижового відділу хребта, включала в себе чергування процедур малої аутогемотерапії з озонованою кров’ю (концентрація озону – 5000 мкг/л) і паравертебрального введення озоно-кисневої суміші. В останньому випадку після місцевої анестезії (новокаїну 0,5 % 3 мл ) на відстані 2,5–3 см від остистого відростка хребта в проекції зони найбільшої болючості вводили 20 мл газової суміші з концентрацією озону 5000 мкг/л. В окремих випадках у пацієнтів зі стійким больовим синдромом паравертебральне введення озоно-кисневої суміші доповнювалося її п/шк введенням в об’ємі 1–2 мл в регіональні ТА каналу сечового міхура. Курс лікування складався з 8–10 процедур, які проводилися кожного дня.
Слід зазначити, що вже після перших 3–4 процедур озонотерапії пацієнти відзначали істотне покращення самопочуття, яке виражалося в зменшенні інтенсивності і зміні характеру болю.
Саногенетичні реакції, які розвиваються у хворих з неврологічними проявами остеохондрозу хребта на фоні регіональної озонотерапії
1. Зменшення подразнення закінчень синувертебрального нерва за рахунок ослаблення дії:
– дисциркуляторного фактора, зменшення набряку навколишніх тканин;
– дислокаційного фактора, в зв’язку з частковим відновленням амортизаційних властивостей ушкодженого диску внаслідок покращення в ньому метаболізму і активізації трофічних впливів;
– асептикозапального фактора, що обумовлено блоком синтезу простагландинів як медіаторів запалення і активацією клітинної ланки імунітету, який сприяє швидшій елімінації «чужорідних» компонентів.
2. Антиноцицептивна дія процедур, тобто зменшенням концентрації недоокислених продуктів у спазмованих м’язах, підвищенням порогу збудливості мембран больових рецепторів (мембраностабілізуючий ефект).
3. Покращення функціонування сегментарного апарату спинного мозку, який проявляється: прискоренням формування нового рухового стереотипу, активацією спинних механізмів контролю болю, нормалізацією вегетативно-трофічного забезпечення рухового акту.
Озонотерапію доцільно застосовувати при синдромі хребцевої артерії в поєднанні з МТ, а при потребі й з акупунктурою: внутрішньовенні інфузії озонованого 2 мг/л фізіологічного розчину 0,9 % 200 мл, курс лікування 7–8 процедур, які виконують через день.
Ефективно при діабетичній поліневропатії застосовувати введення озонованого 0,9 % фізіологічного розчину (концентрація 15 мг/л) по ТА, які знаходяться по ходу іннервації відповідних нервів (зокрема, Т3, 4, V26–34, V41, V43, V60, RP3, 6, R1, 2, V67). Бажано проводити в/в крапельні інфузії озонованим 1,8–2 мг/л фізрозчином 200 мл.
При токсичних паранеопластичних поліневропатіях, множинних мононевропатіях, зокрема у пацієнтів на рак молочної залози, також досить ефективні інфузії озонованого фізіологічного розчину.
При оперізуючому герпесі з лікувальною та профілактичною метою (через 6 міс) застосовують озонотерапію по 2 мг/л фізіологічного розчину 0,9 % 200 мл, враховуючи його противірусну, протизапальну, антигіпоксичну дію.
В стоматології озонотерапію застосовують у вигляді в/в крапельних інфузій озонованого фізрозчину (концентрація озону в озоно-кисневій суміші – 1200 мкг/л), курс становить 7–8 процедур. Ефективно вводити озоно-кисневу суміш під слизову оболонку ротової порожнини, занурюючи голку до 2–3 мм, направляючи вздовж судинно-нервових пучків і альвеолярних дуг щелеп. За одну процедуру проводять 4–5 ін’єкцій. Найчастіше ін’єкції здійснюють тих парестетичних ділянок слизової оболонки, на які вказує пацієнт. Курс лікування становить 10–12 процедур, які здійснюють через добу. При потребі курс лікування повторюють через 1 місяць.
Ефективна озонотерапія при надлишковій масі тіла та ожирінні, що впливає, як відомо, на захворювання ПНС, особливо на вертеброгенну патологію. Доцільно застосовувати в/в озонований 2–3 мг/л фізрозчин 0,9 % 200 мл (8 процедур). Окрім того, киснево-озонові блокади ефективні у ділянки жирових відкладень. Озонотерапію варто поєднувати з акупунктурою, вакумтерапією, нейролімфатичними мануальними техніками, фітотерапією, адекватною фізичною активністю. Результативним способом лікування хворих на ожиріння та надлишкову масу тіла є альтернативний метод лікувального голодування Ворошилова-Довгого (патент UA 81387).
Всеукраїнська Асоціація озонотерапевтів і виробників медичного обладнання для озонотерапії на базі науково-виробничого підприємства «Еконіка» (ozonetherapy.com.ua) створили озоновий автоматизований прилад «Бозон-Н». Цей озонотерапевтичний прилад дозволяє за 1 год приготувати до 12 процедур внутрішньовенної інфузії озонованого фізіологічного розчину. Прилад містить вимірювачі концентрації озону в газі і в водних розчинах. Робота медичного персоналу заключається в виборі виду процедури (крапельниця, аутогемотерапія, пиття або інстиляції озонованого дистилята, приготування озонованого масла, ректальна інсуфляція, косметологічні процедури) та у виборі дози озону. Всі інші операції для підготування процедури проводяться автоматично під керівництвом програми. Модель «Бозон-НК» додатково дозволяє лікарю користуватися локальною та інтернет-версією бази літературних джерел, бази історій хвороб, бази автопризначень, що дозволяють проводити лікування на прикладах, які містяться в методичних рекомендаціях та медичній літературі.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).