Озонотерапія
Механізми дії озону ( Історія)
В цій області постійно під впливом ультрафіолетового випромінювання сонця з атмосферного кисню утворюється озон у вигляді безбарвного газу. В результаті цього процесу сформувався і підтримується озоновий шар Землі – озоносфера.
Здатність існувати в залежності від умов у всіх 3-х агрегатних станах – це характерна риса озону, як другого простого з’єднання елемента кисню. При нормальних умовах, озон – синій (голубий) газ, фарбування якого стає помітним при вмісті озону в кисні 10–15 %, при шарові в 1 м.
Молекула озону нестійка і самовільно перетворюється в кисень з виділенням тепла.
Також озон, збільшуючи гнучкість еритроцитів і відповідно їхню здатність проходити крізь звужені капіляри, покращує доставку кисню до тканин. Цей ефект особливо варто враховувати при лікуванні тунельних невропатій, де головною ланкою патогенезу є гіпоксія (кисневе голодування) та ішемія (зниження кровопостачання чи повне його припинення) нервових волокон. Тим паче, що нерви є значно чутливішими до таких змін, ніж м’язи чи сполучнотканинні структури.
Досить важливий факт, що в терапевтичних дозах озон здатний знижувати інтенсивність процесу перекисного окислення ліпідів (ПОЛ).
Озон відновлює або збільшує нормальне клітинне окислювання, яке було знижене хворобливим станом. Кров у присутності озону може поглинати в 2-10 разів більше кисню, ніж при звичайних умовах, адже в цьому випадку кисень розчиняється в плазмі.
Показана можливість збільшення ступеню оксигенації крові при проведенні ректальних інсуфляційозоно-кисневої суміші.
Отримано анальгетичний ефект озонотерапіїпри багатьох захворюваннях, одним з провідних симптомів яких є біль (неврологічні прояви остеохондрозу хребта, ревматичні хвороби).
Застосування озонотерапії призводить до покращення кисневого забезпечення тканин, активації кисневозалежних процесів в них, зниженню тонусу судин і інгібуванню атеросклеротичного процесу. Патогенетично обґрунтованим є використання озону для лікування захворювань, супроводжуваних больовим синдромом.
Озон при захворюваннях ПНС
З огляду на важливу роль ішемії нервового стовбура в патогенезі компресійно-ішемічної невропатії, для покращення кровопостачання, кисневого забезпечення і функціонування компремованих нервів доцільно використовувати озонотерапію.
Озон при вертеброгенній патології
Методи озонотерапії, які застосовуються при вертеброгенній патології, в тому числі при грижах міжхребцевих дисків
Остеохондроз хребта – це мультифакторне захворювання, при якому первинно вражається міжхребцевий диск, а вторинно – інші відділи опорно-рухового апарату.
Методика озонотерапії, яка застосовувалася у пацієнтів з больовим синдромом попереково-крижового відділу хребта, включала в себе чергування процедур малої аутогемотерапії з озонованою кров’ю (концентрація озону – 5000 мкг/л) і паравертебрального введення озоно-кисневої суміші. В останньому випадку після місцевої анестезії (новокаїну 0,5 % 3 мл) на відстані 2,5–3 см від остистого відростка хребта в проекції зони найбільшої болючості вводили 20 мл газової суміші з концентрацією озону 5000 мкг/л. В окремих випадках у пацієнтів зі стійким больовим синдромом паравертебральне введення озоно-кисневої суміші доповнювалося її п/шк введенням в об’ємі 1–2 мл в регіональні ТА каналу сечового міхура. Курс лікування складався з 8–10 процедур, які проводилися кожного дня.
Слід зазначити, що вже після перших 3–4 процедур озонотерапії пацієнти відзначали істотне покращення самопочуття, яке виражалося в зменшенні інтенсивності і зміні характеру болю.
Саногенетичні реакції, які розвиваються у хворих з неврологічними проявами остеохондрозу хребта на фоні регіональної озонотерапії.
Озонотерапію доцільно застосовувати при синдромі хребцевої артерії в поєднанні з мануальною терапією (МТ), а при потребі й з акупунктурою: внутрішньовенні інфузії озонованого 2 мг/л фізіологічного розчину 0,9 % 200 мл, курс лікування 7–8 процедур, які виконують через день.
Ефективно при діабетичній поліневропатії застосовувати введення озонованого 0,9 % фізіологічного розчину (концентрація 15 мг/л) по ТА, які знаходяться по ходу іннервації відповідних нервів (зокрема, Т3, 4, V26–34, V41, V43, V60, RP3, 6, R1, 2, V67). Бажано проводити в/в крапельні інфузії озонованим 1,8–2 мг/л фізрозчином 200 мл.
При токсичних паранеопластичних поліневропатіях, множинних мононевропатіях, зокрема у пацієнтів на рак молочної залози, також досить ефективні інфузії озонованого фізіологічного розчину.
При оперізуючому герпесі з лікувальною та профілактичною метою (через 6 міс) застосовують озонотерапію по 2 мг/л фізіологічного розчину 0,9 % 200 мл, враховуючи його противірусну, протизапальну, антигіпоксичну дію.
В стоматології озонотерапію застосовують у вигляді в/в крапельних інфузій озонованого фізрозчину (концентрація озону в озоно-кисневій суміші – 1200 мкг/л), курс становить 7–8 процедур. Ефективно вводити озоно-кисневу суміш під слизову оболонку ротової порожнини, занурюючи голку до 2–3 мм, направляючи вздовж судинно-нервових пучків і альвеолярних дуг щелеп. За одну процедуру проводять 4–5 ін’єкцій. Найчастіше ін’єкції здійснюють тих парестетичних ділянок слизової оболонки, на які вказує пацієнт. Курс лікування становить 10–12 процедур, які здійснюють через добу. При потребі курс лікування повторюють через 1 місяць.
Ефективна озонотерапія при надлишковій масі тіла та ожирінні, що впливає, як відомо, на захворювання ПНС, особливо на вертеброгенну патологію. Доцільно застосовувати в/в озонований 2–3 мг/л фізрозчин 0,9 % 200 мл (8 процедур). Окрім того, киснево-озонові блокади ефективні у ділянки жирових відкладень. Озонотерапію варто поєднувати з акупунктурою, вакумтерапією, нейролімфатичними мануальними техніками, фітотерапією, адекватною фізичною активністю. Результативним способом лікування хворих на ожиріння та надлишкову масу тіла є альтернативний метод лікувального голодування Ворошилова-Довгого (патент UA 81387).