Техніка проведення мануальної терапії
Мануальна терапія (МТ) включає послідовне застосування різних прийомів, які дозволяють зняти м’язевий спазм та розблокувати хребцево-руховий сегмент (ХРС) найефективнішим і за можливості безболісним способом.
Виділяють наступні методи МТ:
- Постізометрична релаксація м’язів (ПІРМ, скорочено ПІР) – це почергове напруження і розслаблення м’язів. У перекладі це словосполучення означає: «досягнення розслаблення м’яза після його напруги».
Суть ПІРМ полягає в пасивному розтягуванні м’язів з положення їх попереднього напруження, тобто після сильного напруження м’язів рефлекторно спрацьовує механізм зниження м’язевого тонусу.
Ефективність ПІРМ посилюється з використанням окорухової і дихальної синергії (грец. syn – разом, ergos – дія): здійснюється рух очей в напрямі, протилежному укороченню блокуючого м’яза і пацієнт робить глибокий вдих у фазі ізометричного скорочення м’яза, повільний видих у фазі розслаблення м’яза. Власне, вдих підвищує тонус попередньо активованого м’яза, а видих підвищує розслаблення попередньо розслабленого м’яза.
У 1906 р. відомий невропатолог, а пізніше і нейрохірург Л. Пуусепп описав методику так званого безкровного витягнення сідничного нерва. Цей технічний прийом не що інше, як релаксації м’язів задньої поверхні стегна.
ПІРМ може передувати МТ, заміняти мобілізацію і, нарешті, застосовуватися самостійно.
2. Мобілізація (фр. mobilisation – приводити в рух) забезпечує проведення пасивних ритмічних повторювальних рухів у суглобах в межах фізіологічного діапазону до відчуття слабкого опору, а потім повернення до вихідної позиції. І тому її ще називають «грою пасивних рухів суглобу». Саме слово досить точно відображає процес, що відбувається під час цієї процедури (мобілізація резервів руху в даному сегменті). Часто мобілізаційні методи проводяться в поєднанні з тракцією (витягуванням) або прирівнюються до неї (хоча в багатьох посібниках ці методи частково розмежовують).
Проведення 5–10 ритмічних пружних рухів нерідко достатньо для покращання функції блокованого ХРС. Мобілізація може виявитися не тільки підготовкою до маніпуляції, але й завершенням процедури, її альтернативою. Інколи мобілізація не досягає мети, тоді проводиться маніпуляція.
- Маніпуляція одномоментно усуває функціональний блок (ФБ) за допомогою швидкого, короткого, малої амплітуди безболісного посиленого поштовху. Маніпуляція проводиться в межах анатомічно можливого обсягу руху в суглобі. Маніпуляція, як правило, є продовженням прийому мобілізації, яка посилюється в силі та інтенсивності тоді, коли дане посилення доцільне. Недаремно дослівний переклад слова «маніпуляція» означає виконувати руками складну дію, що вимагає вміння, вправності тощо.
Який з цих методів мануальної терапії застосує лікар, перш за все залежить від його уміння «відчувати» пацієнта, іншими словами від мистецтва лікування.
Виділяють три моменти проведення маніпуляції. Перший момент – це правильне положення пацієнта, що залежить від техніки застосовуваного прийому. Другий момент – «натягнення» в межах фізіологічного обсягу рухів у задніх суглобах хребта. Третій момент – власне маніпуляція, котра часто супроводжується хрускотом, який є ознакою того, що обсяг маніпуляції був достатнім, щоб перебороти опір тонічно змінених периартрикулярних тканин і здійснити різке відділення суглобових поверхонь однієї від іншої. Виникаюче під час маніпуляції збільшення суглобової порожнини веде до зниження тиску синовіальної рідини, а розчинені в ній гази утворюють пухирі, що лопаються, створюючи враження хрускоту. Поява хрускоту не свідчить про правильне проведення маніпуляції, тому не треба його переоцінювати.
Згідно з літературними даними вважають, що маніпуляція може зміщувати до центру зсунуте ядро міжхребцевого диска, створюючи при цьому умови для самовправлення, чи тягне грижу в «німу зону», оскільки іннервується тільки задня та середня частини фіброзного кільця. Крім того, маніпуляція, можливо, на деякий час, усуває елітацію чи компресію спинномозкового корінця, а також встановлює нормальне співвідношення суглобових елементів та їхній гармонійний сегментурний рух, сприяючи при цьому релаксації м’язів, нормалізації тонусу судин, покращенню трофіки та зменшенню больового синдрому.
При наявності функціонального блоку, маніпуляція усуває його за рахунок форсованого руху та доведення суглобових елементів до межі їх анатомічних можливостей.
Досі актуальним залишається питання застосування різних технік при лікуванні ПНС, особливо гриж міжхребцевих дисків. Успішність мануального лікування (м’якотканинних технік) не залежить від розмірів грижі (зокрема, секвестрованих), а більше залежить від розмірів хребцевого каналу.
Перед тим, як безпосередньо описати методи МТ, варто розглянути класифікацію рухливості в суглобах. Від правильної діагностики 5 ступенів рухливості в суглобах хребта і кінцівок (класифікація А. Стоддарда і К. Левіта) багато в чому залежать ефективність мануального лікування.
І ступінь – повна відсутність рухливості в суглобі (запалення, руйнування, анкілоз). Маніпуляція, мобілізація неможливі.
ІІ ступінь – мінімальна рухливість із вираженим больовим синдромом. Можлива тракція. Мобілізація проводиться після лікувальної блокади або медикаментозної терапії. Маніпуляція небажана.
ІІІ ступінь – помірне обмеження рухливості. Показано застосування мобілізації й маніпуляції з добрим результатом.
IV ступінь – нормальна рухливість у суглобі. Мануальна терапія не потрібна.
V ступінь – гіпермобільність, нестабільність суглобу. Робота на м’язах, усунення можливих блоків у сусідніх сегментах.