Поліневропатії

Поліневропатії – це поширена група захворювань різного походження, яка характеризується системним ураженням периферичних нервів (грец. poly – багато, neuro – нерв, pathos – хвороба). Їх виявляють близько в 2,4 %, а в старших вікових групах – майже в 8 % населення. 

До найпоширеніших поліневропатій належать діабетична, токсична, метаболічна та інші, а також деякі спадкові поліневропатії. 

У клінічній практиці поширеним є формулювання «поліневропатія неясного генезу», які насправді в більшості випадків мають аутоімунний або спадковий генез.
Ознаки діабетичної поліневропатії виявляють в 10–60 % хворих цукровим діабетом. При встановленні діагнозу цукрового діабету ознаки поліневропатії виявляють в 7,5 %, а через 25 років після початку захворювання – в 50 %. Загалом близько 25 % – токсичні поліневропатії. 

Частота спадкових поліневропатій становить 10–30 на 100 тис. населення. А дифтерійна поліневропатія развивається у близько 20 % хворих, які перенесли дифтерію.

Оскільки у даний час висока захворюваність на цукровий діабет, відповідно діабетична поліневропатія виходить на перше місце. Цукровий діабет – найпоширеніша причина поліневропатії в економічно розвинених країнах (дещо менше третини всіх випадків).

Взагалі, терміном «поліневропатія» позначають множинне ураження периферичних нервів не запального, а дистрофічного характеру. Наприклад, термін «неврит» означає запальний процес в нерві. Але істинне запалення периферичних нервів зустрічається досить рідко. У більшості випадків в основі невриту лежить компресія (механічне стиснення), ішемія або їх комбінація. І тому цю патологію називають не невритами, а невропатіями (за аналогією: радикуліт – радикулопатія).

Справжній запальний процес периферичних нервів може розвиватися, наприклад, за наявності прокази, бруцельозу, сифілісу, лептоспірозу. Однак у більшості випадків поліневрит зумовлений токсинами, обмінними та ішемічними чинниками. Проте навіть тоді, коли поліневропатія спричинена інфекцією, ураження магістральних нервових стовбурів має не запальний, а нейроалергійний характер. Тому в клінічній практиці часто застосовують термін «полінейропатія», а не поліневрит.