Постійні синдроми

 

Синдром Рейно

Для вертеброгенного синдрому характерний зв’язок приступу з навантаженням на хребет і м’язи тазового або плечового пояса, з перебуванням хворого у певній позі, а також асиметричність ушкодження.

Загалом для синдрому характерна приступоподібна ішемія пальців кистей, рідше стоп, у вигляді збліднення, потім синюшністю, згодом почервонінням кінчиків пальців, яка провокується холодом, також наростає біль. У частини пацієнтів відсутнє почервоніння, у деяких виникає тільки синюшність (ціаноз).

Ангіоспазм дрібних і середніх артерій зі зниженням кровонаповнення кінцівки виявляють при РВГ, капіляроскопії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Синдром акроціанозу

Пацієнти скаржаться на болі, мерзлякуватість у стопах, а також в кистях, що підсилюються у вертикальному положенні, під час переохолодження, поєднується зі синюшністю шкіри, пастозністю, гіперстезією. Трофічні порушення здебільшого постійного характеру. Паралітичний стан венул виявляється при капіляроскопії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Синдром набряку кисті або стопи після навантаження

Набряк тильної сторони кисті або стопи з’являється після навантаження через декілька годин, триває до 5 днів. Набряк частини кисті може виникати при ушкодженнях нижньошийного і верхньогрудного відділів хребта, синдромі зап’ястного каналу. Набряк стопи може виникати при патології попереково-крижового відділу хребта, при синдром тарзального каналу, особливо після ходи і тривалого стояння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Синдром траншейної стопи

У хворих спостерігаються болі, набряки, мерзлякуватість і пітливість стоп, які посилюються на холоді та стоянні. Також відмічаються трофічні порушення шкіри, нігтів, зниження пульсу на стопах. Цей синдром часто поєднується з варикозним розширенням вен нижніх кінцівок.