Нормалізація психоемоційного стану

При психоемоційних порушеннях застосовують седативні препарати (валеріану, пустирник), транквілізатори (рудотель, мезапам, феназепам) і антидепресанти (амітриптілін, піразідол, лерівон) перорально, відповідно до характеру виявлених психоемоційних порушень з індивідуальним підбором доз.

Для нормалізації сну може бути застосована мікстура Павлова (на жаль, незаслужено забута), у звичному прописі – кофеїну 0,2 й бромистого натрію 4,0 на 200 мл води.

Сучасні снодійні препарати відносять до різних груп: похідні бензодиазепіну (лендормін, лоразепам, мідазолам, нітразепам), барбітурати (амобарбітал, барбітал натрій, пентобарбітал, фенобарбітал), препарати різних хімічних груп (бромізовал, золпідем, метаквалон, мелаксен), комбіновані засоби (реладорм, тардил, еатан). Вони повинні максимально відповідати вимогам, котрі висувають до «ідеального» снодійного препарату.

Із перерахованих сучасних препаратів вимогам відповідає лендормін у дозі 0,25 мг перед сном. Необхідно зауважити, що тривалість лікування повинна бути короткою і не перевищувати 10–14 днів.

Окрім того, варто пригадати про когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) (лат. cognitio – пізнання), яка спрямована на зміну в пізнанні та поведінці людини.

Також часто пацієнти занепокоєні «заплутаним» діагностичним процесом, інколи навіть з’являються підозри на те, що причиною болю може бути онкологічне захворювання. Однак, після роз’яснення, що проблема пов’язана, наприклад, з міофасціальним больовим синдромом і його життю та здоров’ю нічого не загрожує, пацієнт заспокоюється. Тобто високий рівень тривожності пацієнта і недостатньо чітке уявлення про причину болю сприяють хронізації больового синдрому.

Існують переконливі докази того, що поведінкова терапія є досить ефективною при лікуванні хронічного больового синдрому в напрямку його зменшення, а також покращення функціонального стану, зменшення термінів непрацездатності, ніж імітація або відсутність лікування.