М’язеві нейродистрофічні синдроми

Декомпенсація мікроциркуляторних процесів швидше розвивається в тих м’язах, що піддаються перевантаженню. Останні можуть бути обумовлені перерозподілом м’язевих навантажень у зв’язку зі зміною постави тіла, наприклад, вимиканням м’язів-агоністів при ушкодженні корінця або периферичного нерва.
Поява вогнищ дистрофії в м’язі характеризується локальними больовими ділянками ущільнення. У зонах дистрофії змінюється консистенція тканин – з’являються щільні вузлики, тяжі. В уражених м’язах за певних умов (найчастіше при фізичній напрузі, вночі та ін.) можуть розвиватися крампі (англ. cramp – судома), особливо характерні для литкових м’язів. Їх наявність свідчить про судомну готовність м’язів у зв’язку з формуванням патологічної системи, обумовленої хронічною іритацією з вогнищ міофіброзу на вегетативні сегментарні та надсегментарні утворення нервової системи зі змінами біохімізму і біофізичних властивостей уражених м’язів.
Розвиткові вогнищ міофіброзу сприяють надлишкова маса тіла (див. мал. 104.1, 104.2), слабкість поперекової мускулатури, робота в незручній позі, переохолодження. Також вогнища міофіброзу і міоостеофіброзу спостерігаються у більшості людей похилого віку.
Визначають різний ступінь вираженості вегетативно-судинних і трофічних порушень біля вогнища дистрофії або розповсюдженість на значні відстані, що захоплюють квадрант або половину тіла. Нерідко міодистрофія поєднується з фіброзними змінами в зв’язках, капсулах суглобів, особливо в місцях прикріплення сухожилків уражених м’язів.
Можна відзначити, що адаптивний варіант розвитку нейродистрофічних змін, не будучи пусковим, модулює різноманітні клінічні форми синдрому. Біль ниючий, гризучий, постійний, глибинний, підсилюється при скороченні і розтягненні, зменшується у спокої, під дією тепла, може іррадіювати у сусідні області. Відзначається болючість уражених м’язів. У важких випадках міофіброзу вогнища ущільнення не зникають після розминання і масажу. Обмежений об’єм рухів, у яких бере участь ушкоджений м’яз.