Нейродистрофічні синдроми

Нейродистрофічні синдроми формуються на базі м’язево-тонічних синдромів, являючись їх продовженням, оскільки поруч з вогнищами нейроміофіброзу виникають зони нейроостеофіброзу, нейродистрофічні зміни у зв’язках.
Ускладненнями вертеброгенної патології є грижі міжхребцевих дисків, стеноз хребетного і корінцевого каналів з компресією нервово-судинних утворень, що знаходяться в них.
У результаті цих змін спостерігається больовий синдром. Ці болі позначають як вертебралгія, дискалгія з вказуванням локалізації та іррадіації, що знайшло відображення в термінах люмбалгія, люмбоішіалгія, сакралгія, кокцигалгія.
Особливостями перебігу нейродистрофічних синдромів в цілому є:
1 – однобічність ураження на стороні люмбалгії;
2 – вибірковість ураження, тобто дистрофічним змінам частіше піддаються великі суглоби в такому порядку: колінні, гомілковоступневі, кульшові;
3 – чіткий зв’язок між загостренням болю в суглобах і в по-переку;
4 – стійкість перебігу;
5 – важко піддаються медикаментозним методам лікування.