Мінеральні води

Мінеральні води

 

Мінеральні води – це підземні (рідше поверхневі) води, які характеризуються підвищеним вмістом біологічно активних мінеральних (рідше органічних) компонентів і/або які мають специфічні фізико-хімічні властивості, на чому й основана їхня дія на організм людини та лікувальне застосування. З лікувальною метою використовують також штучно виготовлені мінеральні води. 

Термін «мінеральні води» почали вживати в XVI ст., проте в побуті частіше вживалося слово «води», причому, так само як і в Стародавньому Римі «aquae», – у множині. Походження слова відноситься до того часу, коли древньогрецький філософ і математик Фалес, визначаючи основу матеріального світу, прийшов до висновку про те, що нею являється вода.

Прорив у вченні про мінеральні води стався в XVIII ст., після революційних відкриттів у хімії, які головним чином пов’язують з ім’ям французького вченого А. Лавуазьє. На початку XIX ст. науковими дослідженнями було встановлено, що лікувальні властивості мінеральних вод обумовлені їх хімічним складом та температурою. Саме поняття «мінеральні води» (від лат. minari – рити) формувалося впродовж XIX-XX ст., коли науково обгрунтовувалось використання підземних вод для медичної мети і закладувались основи курортології.

Згідно легенди, цілющі властивості мінеральних вод відкрились завдяки коням, більше трьох тисяч років тому у Венеції.

Слово це прийшло з Сицилії (Італія), де в невеликому поселенні Терми з лікувальною метою застосовувавались води гарячих джерел.

У термах велися ділові переговори, творилася історія. Як вважає іспанський історик, професор Ф. Дієз де Веласко (1997), у Стародавньому Римі були два види терм: «гігієнічні» і «лікувальні». Наприклад, згідно «Життєписам» Светонія, мінеральні води у термах Золотого палацу Нерона були швидше розкішним палацом у величезному місті-палаці. Мінеральні вани Aibulis calidis (поблизу Риму) лікар Антоній Муза призначав Октавіану Августу при болях у м’язах в І ст. до н.е. А англійський курорт Бад був заснований в VIII ст. до н.е. на гарячих джерелах сульфідних вод. До речі, в сучасній німецькій мові слово bad є складовою частиною багатьох «курортних» термінів: badeort – курорт, heilbder – лікувальні ванни, badearzt – курортний лікар. У теперішній час, право на слово «бад» мають тільки міста-курорти, чий статус підтверджений «Курортним законом» (Kurortege-setz № 1166) Німеччини «Про державне визнання курортів і місць відпочинку». 

Цікаво відмітити, що у пошуках цілющих джерел на завойованих землях римські воїни заганяли в теплі води коней, і якщо рани швидко гоїлися, будували там терми. Так на карті Європи з’явилися Віші (Aquae Caludae) у Франції, Ахен (Qvitas aquensis) в Німеччині, Кальдас де Малавелья (Aquis Voconis) в Іспанії. Через тисячоліття в 1881 р. іспанський підприємець розпочав розлив цілющих вод, назваши їх Віші-Каталан, через 10 років побудував готель з водолікарнею. В кінці XIX ст. «брати води» вважалися настільки надзвичайно престижними, що відомий французький курорт Віші став практично синонімом слова «курорт».

Принагідно відмітимо, що в США та країнах Західної Європи для позначення місця з особливими лікувальними властивостями до географічної назви додають слово «SPA», у Східній Європі і Україні – найчастіше, «курорт». Спа (валлон. espa – фонтан) – це бельгійське містечко, цілющі мінеральні води (самовиливаючі джерела) якого були відомі ще стародавнім римлянам. Спа ще відомі своєю швидкісною трасою для проведення відомого чемпіонату «Формула 1».

Раніше мінеральні цілющі джерела були, як правило, самовиливаючі, з початку XX ст. багато джерел виведені на поверхню з надр землі. Наприклад, більша частина джерел Угорщини піднімаються з глибин від 1000 метрів.

Як писав Гі де Мопассана: «...і побудували в цій красивій долині, дикій і все ж веселій, серед гаїв великий будинок, застосування якого було з двоякою метою – для лікування і для розваги хворих: внизу торгували мінеральною водою, духами і ваннами, а нагорі – пивом, міцними напоями і музикою».

У німецькій «Курортній книзі» (1907 р.), аналізи вод мініральних джерел вперше були представлені у вигляді іонних таблиць. Такий тип представлення мінеральних вод прийнятий в Європі в даний час.

Взагалі, мінеральною вважається така вода, у якій вміст твердих розчинених речовин становить більше 1 г/л, в якій міститься вуглекислий газ та інші цінні фармакологічні інгредієнти, й вона має температуру вище 20 °С (таку постанову було затверджено на нараді бальнеологів у Німеччині в 1911 р.). Слід зазначити, що критерії загальної мінералізації (1 г/л) для мінеральних вод було встановлено довільно і він не має наукового обґрунтування, проте на практиці цей критерій застосовується багатьма країнами.

До мінеральних вод належать підземні води, які завдяки підвищеному вмісту природних мінеральних, інколи органічних речовин, газів, особливих фізичних властивостей (радіоактивність, підвищена температура) або інших корисних властивостей здатні діяти на організм людини лікувально-оздоровлююче, коригуюче або профілактично (з «Інструкції щодо застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин Державного фонду надр до родовищ мінеральних підземних вод»).

У формуванні підземних мінеральних вод беруть участь процеси інфільтрації поверхневих вод, сховища морських вод під час накопичування осаду, вулканічні та інші процеси.

Мінеральні води різного складу виявлено майже в усіх областях України: 

  1. Сульфідні мінеральні води використовуються на курортах Синяк, Любінь Великий, Черче, Немирів (західна частина України).
  2. Радонові мінеральні води поширені у курортах Хмільник (Вінницька обл.), Дениші (Житомирська обл.), Біла Церква (Київська обл.) і ін.
  3. Бромні, йодобромні і йодні мінеральні води використовуються на найвідомішому курорті Бердянськ (Запорізька обл.).
  4. Вуглекислі мінеральні води поширені на курортах Гірська Тиса, Поляна, Шаян – Свалявська група курортів функціонує на базі цих мінеральних вод (Закарпатська обл.).
  5. Залізисті і миш’яковисті мінеральні води використовуються на найвідоміших курортах Шаян, Слов’яногірськ (Донецька обл.).
  6. Кременисті мінеральні води застосовуються в Харківській обл. – Рай-Оленівка та Березівські Мінеральні Води.
  7. Мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин – Трускавець (Львівська обл.).
  8. Мінеральні води без специфічних компонентів і властивостей – це лікувальні води, бальнеологічна дія яких на організм визначається їх іонним складом та загальною мінералізацією (найвідоміші курорти Миргород в Полтавській обл., Феодосія в Криму та ін.).

Перші три групи мінеральних вод, зокрема сульфідні, радонові бромні, йодобромні і йодні води широко використовуються при захворюваннях ПНС (характеристику мінеральних вод див. у розділі «Бальнеологічні курорти»).

Якщо споживати мінеральну воду, то в механізмі лікувального ефекту має значення час прийому мінеральної води відносно прийому їжі. 

При станах, що супроводжуються больовим синдромом найправильнішим вважається застосування мінеральної води через 40-60 хв після прийому їжі на висоті травлення, для максимального гальмування шлункової секреції. Також може бути ефективний роздільний прийом води – за 1–1,5 год до їжі і через 40–60 хв після прийому їжі. Роздільне споживання мінеральної води чинить пом’якшену, захисну дію. При цьому, як правило, зменшується доза води, що випивається за один прийом.
Добова фізіологічна доза мінеральної води, додаткова до звичайного питного режиму водного навантаження, становить 1 % від маси тіла та розділяється на 3 прийоми. Зазвичай індивідуальна доза мінеральної води середньої мінералізації становить 3–3,5 мл/кг, при прийомі вод меншої мінералізації разову дозу може бути збільшено до 4–4,5 мл на кг маси тіла. 

Лікувальні грязі в Україні розташовані здебільшого на Азовсько-Чорноморському узбережжі (сульфідні мулові грязі у Саках, Бердянську, Євпаторії та ін.), північно-західних та інших регіонах України (торф’яні грязьові курорти в Немирові, Миргороді та ін.).

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).