ЛФК і постізометрична ауторелаксація м’язів (ПІАР)
Ці вправи доцільно включати в загальний комплекс ЛФК.
1 – Релаксація клубово-поперекового м’яза
В. п. лежачи на спині з випрямленими ногами. Інструктор з наростаючим зусиллям тисне своїми долонями на коліна пацієнта, викликаючи тим самим ізометричну активацію клубово-поперекових м’язів. При самостійному виконанні цієї вправи допомогу інструктора можна замінити розміщенням на колінах важкого предмета. Через 8–10 с. тиск усувається, а пацієнта просять розслабити клубово-поперекові м’язи, викликаючи в них відчуття тепла.
В. п. лежачи на спині на кушетці, ноги вільно звисають з торця кушетки. Пацієнта просять на здоровій стороні максимально зігнути ногу в колінному і кульшовому суглобах, захопити її рукою в області колінного суглобу і пригорнути до грудей (фото 388), а на вільно звисаючу кінцівку у верхній третині стегна почати робити незначний тиск іншою рукою вниз. Далі йому пропонують затримати дихання на вдиху і продовжувати натискати з колишнім зусиллям протягом 7 с, після чого на видиху пасивно збільшити обсяг відхилення звисаючої ноги вниз, використовуючи колишню силу тиску.
Процедура повторюється 3 рази з поступовим збільшенням обсягу руху.
2 – Релаксацію квадратного м’яза попереку
В. п. стоячи з опущеними випрямленими руками, ноги на ширині пліч. Пацієнта просять відхилити убік вільно звисаючі руки, плечі і тулуб, не переносячи центр ваги з однієї ноги на іншу. Відхилений в протилежну сторону тулуб утримується близько 20 с. Процедура повторюється 3 рази, з перервами для відпочинку по 15–20 с.
3 – Релаксація паравертебральних м’язів
В. п. «на четвереньках» з опорою на кисті витягнутих рук. Пацієнта просять підсилити поперековий лордоз («прогнути спину»), після чого на видиху втягнути живіт, кіфозувати поперековий відділ хребта («вигнути спину дугою») і майже одночасно, зберігаючи поперекове кіфозування, розігнути ноги в кульшових суглобах, відірвати руки від підлоги і підняти їх вгору.
4 – Релаксація паравертебральних м’язів і м’язів задньої поверхні стегна
В. п. лежачи на спині. Хворого просять зігнути ногу в колінному і кульшовому суглобах, обхопити її руками за колінний суглоб, або ще краще за стегно, і підтягти коліно до грудей. Той же прийом повторюють з іншою ногою. Потім підтягуються два коліна відразу, при цьому піднімається таз і кіфозується поперековий відділ хребта.
5 – ПІАР довгих м’язів спини, задньої групи м’язів стегна і м’язів, ротуючих таз
Вправа виконується в гарячій ванні. В. п. сидячи з випрямленими ногами. Хворому рекомендується нахилити тулуб і голову вперед і, перебираючи пальцями рук по гомілках, згинати спину. Після виникнення відчуття незначного дискомфорту бажано зберігати цю позу протягом декількох секунд, а потім розігнутися і розслабитися.
6 – Релаксація і активація м’язів – нижніх квадрантів живота і паравертебральних м’язів
В. п. лежачи на спині, руки уздовж тулуба, спина притиснута до поверхні підлоги для запобігання лордозування, ноги злегка зігнуті в колінних суглобах, стопи на підлозі. Хворого просять на вдиху підняти зігнуті в колінах ноги вгору за рахунок згинання стегон, а потім на видиху повернутися у вихідне положення, опустивши зігнуті ноги у вихідне положення.
7 – Активація великих сідничних м’язів
В. п. сидячи навпочіпки, руками утримуючись за опору. З цього положення пропонується піднятися на кілька сантиметрів з випрямленою спиною.
8 – Активізація середнього сідничного м’яза і його координована робота з м’язом, що напружує широку фасцію стегна
В. п. лежачи на боці, знизу нога зігнута в колінному суглобі. Пацієнта просять відвести (підняти) ногу, розташовану зверху. Правильне виконання цієї вправи припускає відведення ноги у фронтальній площині, без згинання в кульшовому суглобі. Через в’ялість середнього сідничного м’яза при виконанні вправи, як правило, відбувається згинання ноги в кульшовому суглобі. Інструктор коректує це порушення, потім дещо збільшує відведення, після чого раптово забирає підтримку, викликаючи цим автоматичне скорочення середнього сідничного м’яза. Далі пацієнтові пропонують самому робити правильне відведення ноги, одночасно пальпаторно контролюючи активність м’яза.
9 – Активізація прямих м’язів живота
В. п. сидячи, зігнувши ноги, з упором підошов об підлогу. Пацієнта просять повільно і плавно лягти на спину, роблячи при цьому перекат спини поступово, із хребця на хребець, не відриваючи стопи від поверхні підлоги. Потім рекомендують зробити кілька глибоких вдихів і видихів і розслабити м’язи. Вправу варто виконувати щодня, зі збільшенням кількості опускань до 8–10. Після освоєння описаного прийому, коли пацієнт досягає положення лежачи, не «падаючи», переходять до наступної вправи.
10 – Активізація м’язів живота і відпрацьовування їх координованої діяльності з м’язами сідниць і стегон
В. п. лежачи на спині, ноги зігнуті в колінних і кульшових суглобах, руки витягнуті вперед. Пацієнта просять сісти, «округляючи» у процесі сідання спину. Щоб полегшити цей прийом, можна покласти за п’яти підпірку. Не рекомендується фіксувати стопу зверху, щоб уникнути непотрібної активації клубово-поперекового м’яза і переднього великогомілкового м’яза.
11 – Зміцнення сідничних м’язів і тренування їх координованих скорочень з м’язами живота. Вправу називають «хитання тазу» або «підведення тазу».
В. п. лежачи на спині з зігнутими в колінах ногами, стопи притиснуті до кушетки. При навчанні вправі можна рекомендувати покласти одну руку на область лонного зчленування, іншу – на область мечоподібного відростка грудини. Дихання довільне, спокійне. Пацієнта просять підсилити лордоз поперекового відділу хребта за рахунок напруги розгиначів спини, при цьому його руки розходяться. Потім він притискає поперек до підлоги, розслаблюючи м’язи спини й одночасно напружуючи м’язи живота і сідниць, при цьому його руки мимоволі зближуються. Після цього пацієнт при зімкнутих колінах піднімає таз, відриваючи його від кушетки за рахунок кіфозування спочатку поперекового, а потім і грудного відділів хребта. Далі здійснюється опускання тазу за рахунок послідовного зменшення кіфозу в середньо-, нижньогрудному і поперековому відділах. Необхідно стежити за тим, щоб коліна залишалися зімкнутими.
12 – Активація великих сідничних м’язів і покращення координації роботи м’язів живота і спини
В. п. сидячи навприсядки, із прямою спиною й опорою передніми поверхнями гомілок і тильних поверхонь стоп об підлогу. Пацієнтові пропонується піднятися так, щоб лише злегка доторкуватися сідницями п’ят і утримувати цю позу декілька секунд.
Інший варіант: хворого з описаного вихідного положення просять піднятися на коліна за допомогою м’язів стегон і сідничних м’язів, зберігаючи спину прямою.
13 – Вироблення усвідомлюваного контролю за положенням і рухами тазу
В. п. сидячи на стільці перед дзеркалом, руки відведені в сторони. Хворого просять спочатку довільно розслабити м’яза живота і сідничні м’язи, лордозуючи при цьому поперековий відділ хребта, а потім повільно кіфозувати його шляхом скорочення названих м’язів. Необхідно уникати супутніх рухів плечового пояса.
14 – Тренування сідничних м’язів
В. п. стоячи, опиратися спиною об стіну. Хворого просять поспостерігати за своїм диханням і положенням тазу. Дихання повинне бути вільним. Потім хворого навчають обертати навколо фронтальної осі таз (піднімати лобкові кістки) і згладжувати нижньопоперековий лордоз, притискаючись спиною до стіни, живіт при цьому втягується автоматично.
15 – Активація великих сідничних м’язів
В. п. лежачи на животі, обидві ноги повернені носками назовні. Пацієнта просять утримувати цю позу протягом декількох хвилин. Не рекомендується активно піднімати ноги, щоб уникнути активації розгиначів спини. При вираженому гіперлордозі під живіт підкладають подушку.
16 – Покращення координації роботи черевної і сідничної мускулатури. Вправа називається «колиска».
В. п. лежачи на спині, коліна притиснуті пальцями зчеплених рук до грудей. Дихання довільне. Хворого просять підвести голову до колін, дещо розігнути стегна і зробити коливальний рух вперед, одночасно кіфозуючи поперековий відділ і піднімаючи грудний відділ хребта. Утримуючи коліна руки при цьому напружуються. Потім необхідно, округливши спину, перекотитися назад у вихідне положення. Вправа повторюється 4–6 разів, після чого пацієнтові пропонується виконати цей же прийом, але з витягнутими вперед руками.
17 – Тренування косих м’язів живота
В. п. лежачи на спині, ноги злегка зігнуті в колінних і кульшових суглобах. Хворого просять підняти зігнуту в коліні ліву ногу, витягнути вперед праву руку, поклавши долоню на ліве коліно, а потім на вдиху протягом 8–10 с натискати долонею на коліно і коліном на долоню. На видиху здійснюється повернення у вихідне положення і розслаблення всіх м’язів кінцівок і тулуба. Вправа повторюється по 5–10 разів для кожної ноги.
Слід зазначити, що описані вправи, спрямовані на зміцнення м’язів черевної стінки, зменшення вираженості поперекового лордозу. Вправи можна також включати в програму консервативного лікування пацієнтів з люмбальним стенозом, а також хворим зі спондилолістезом І–ІІ ступеня. Цим пацієнтам протипоказані вправи, що супроводжуються гіперекстензією поперекового відділу хребта.
У багатьох пацієнтів із хронічними болями в попереку і нижніх кінцівках при обстеженні виявляється напруга і дистрофічні зміни грушоподібного (близько 25 %) і клубово-поперекового (близько 15 %) м’язів, дистрофічні зміни крижово-остистої і крижово-бугорної зв’язок, скорочення триголового м’яза гомілки, а також сколіотична деформація хребта.