Апаратна фізіотерапія

 

Метою фізіотерапії є підвищення функціональних можливостей і працездатності систем організму, зокрема нервової і м’язевої, розвиток компенсаторних можливостей. Фізіотерапія чинить болезаспокійливу, протинабряку, протизапальну дію в зоні іннервації нервів, нормалізує кровообіг, тонус і трофіку відповідних м’язів, зменшує судинний і м’язевий спазм та ін. 

Загальними протипоказаннями до призначення фізіотерапії є злоякісні новоутворення, гостра фаза запальних процесів, системні захворювання крові, вагітність, епілепсія з частими судомними приступами, некомпенсовані захворювання внутрішніх органів. 

Застосування фізіотерапії при гострому перебігу, стадія загострення вертеброгенної патології. У гострому періоді захворювання ефективним вважається застосування:

• черезшкірної електронейростимуляції (ЧЕНС).

• діадинамічних струмів,

• діадинамофорезу новокаїну,

• магнітотерапії (фото 135),

• ампліпульстерапії,
• ультрафіолетового опромінення в еритемних дозах,

• ультразвуку.

Інтерференційні струми застосовують на поперечно-крижову область і зону проекції болю по ходу сідничного нерва. Дві пари електродів розташовують перехресно. Частота постійна 100, 90 Гц, 5–10 хв, ритмічна 90–100 Гц або 50–100 Гц, 
5–10 хв. Курс лікування 8–10 процедур щодня. Використовується ультрафіолетове опромінення поперечно-крижової області (1-е поле), задньої поверхні стегна (2-е поле), задньої зовнішньої поверхні гомілки (3-є поле) у еритемних дозуваннях, починаючи з 2–3 біодоз і збільшуючи інтенсивність на 1 біодозу при наступних опроміненнях. Курс лікування 2–3 опромінення кожного поля.

Потрібно дотримуватись фізіотерапевтичного правила: «чим вираженіший реактивно-запальний процес, тим повинна бути менша доза впливу для його лікування».

Ефективно застосовувати кріотерапію (сухі холодові локальні впливи) на спазмовані м'язи з використанням помірно низької температури (аплікації льодом або спеціальними кріопакетов, кріоапплікації за допомогою термоелектричних пристроїв й ін.). Температура повітряного потоку – 30 °С, тривалість впливу 4–12 хв. Курс лікування 6–12 процедур щодня.

ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗІОТЕРАПІЇ ПРИ ПІДГОСТРОМУ ПЕРЕБІГУ, СТАДІЯ РЕГРЕСУ ВЕРТЕБРОГЕННОЇ ПАТОЛОГІЇ

Використовують фізіотерапевтичні впливи: 

– постійний електричний струм низької напруги (електрофорез, гальванізація), 

– імпульсні струми постійного і перемінного напрямку (електростимуляція, діадинамічні струми, синусоїдні модульовані й інтерференційні струми),

– магнітні поля (постійне магнітне поле, імпульсне магнітне поле з низькою і середньою частотою), 

– електромагнітні поля високих і надвисоких частот (ультрависокочастотна терапія, надвисокочастотна, або мікрохвильова, дециметрова),

– механічні коливання середовища (ультразвукові коливання, лікарський фонофорез, вібромасаж).

Призначають ультразвук або ультрафонофорез гідрокортизону, баралгіну та ін. на попереково-крижову область паравертебрально (інтенсивність 0,2–0,3 Вт/см², режим безперервний) і в зонах проекції болю по ходу сідничного нерва (інтенсивність 0,6–0,8 Вт/см², режим безперервний). Тривалість впливу 10–15 хв (3–5 хв на поле). Курс лікування 10–15 процедур щодня або через день.

Вплив перемінним магнітним полем здійснюється на попереково-крижовий відділ хребта і зони проекції болю по ходу сідничного нерва. Індуктор прямокутний або циліндричний. Магнітна індукція 35 мТл. Тривалість впливу до 15 хв на поле. Курс лікування 10–20 процедур щодня або через день.

Можна застосувати електрофорез лікарських речовин місцево-анестезуючої (новокаїну, лідокаїну, анальгіну та дімексиду), протизапальної і розсмоктувальної (гідрокортизон сукцинат, калію йодид, натрію хлорид, натрію саліцилат, натрію тіосульфат і ін.), судинно-розширювальної (еуфілін, магнію сульфат, нікотинова кислота ін.), релаксуючої дії. Ефективний електрофорез з магнієм із анода і нікотиновою, аскорбіновою кислотами, йодистим калієм або 20 % медом з анода; розташовують електроди поперечно в зоні враженого відділу хребта. Електрофорез забезпечує не тільки просування лікарських речовин, але і рефлекси зі шкірних рецепторів. Ці рефлекси викликаються постійним по напрямку й амплітуді струмом, – так зауважував А.Ю. Щербак. Власне, застосування електрофорезу 4 % розчину новокаїну доцільно по закінченні гострого періоду захворювання.

Слід зазначити, що фізіотерапевтичні процедури можуть призводити до посилення болів і розвитку м’язево-тонічних реакцій у безболісних до того зонах. Поява нової симптоматики або тимчасове загострення вимагає перегляду і корекції призначень. 
Застосування фізіотерапії при хронічному перебігу, стадія неповної ремісії вертеброгенної патології

У період неповної ремісії рекомендуються ті ж процедури, що і в гострий та підгострий періоди, проте з певною корекцією дози і методики їх застосування, а також виконання теплових впливів (помірної температури). При цьому фізичні терапевтичні фактори повинні бути спрямовані на стимуляцію репаративних явищ, а також вироблення компенсаторних механізмів, що перешкоджають рецидиву захворювання.

Особливості фізіотерапії пов’язані з більш цілеспрямованою корекцією деяких порушень, що представляють значення для хронізації захворювання. Наприклад, при недостатньому м’язевому захисті ураженого відділу хребта і нестабільності хребцево-рухових сегментів (ХРС) показана електростимуляція м’язів-випрямлювачів тулуба, або найширшого м’яза спини, великих і малих сідничних м’язів у випадку виявлення гіпотрофії зазначених м’язів. Загалом, фізіопроцедури можуть відповідати тим, що використовуються для хворих на стадії стихаючого загострення. 

Доцільне використання введення препаратів шляхом фонофорезу.

Ефективне діадинамогрязелікування з використанням вакуумних електродів, які встановлюються в зоні найбільшої болючості в попереково-крижовій ділянці та на стегні.

Застосування теплових процедур, що викликають глибоку гіперемію тканин (зокрема діатермія, грязьові аплікації і т. д.), у 3/4 спостережень, особливо у хворих з вираженим больовим синдромом, виникає посилення болів, інколи на досить тривалий час. Такий ефект пояснюється посиленням гіперемії, а внаслідок цього і венозного стазу, набряку в хребетному каналі, в ділянці ураженого корінця, грижі диску.

Однак доцільно застосовувати індуктотермію, яка забезпечує рівномірне прогрівання тканин. Особливо вона показана при плечолопатковому періартрозі та інших екстравертебральних вогнищах нейроостеофіброзу. Сила анодного струму 150–200 мА (слабкотеплова доза), тривалість 10–20 хв. Курс лікування 10–12 процедур, через день.

Взагалі, на периферичному рівні фізичні методи використовують для впливу на симпатичний відділ НС (симпатичні ганглії прикордонного стовбура, вегетативні В-волокна) і уражений орган.

Фізіотерапія при парезі стопи і гомілки

Проводиться електростимуляція відповідних нервів, зокрема сідничного, великогомілкового, малогомілкового нервів та іннервуючих ними м’язів.

В 50-х роках ХХ ст. французький доктор Роже де Ла Фюі сконструював перший прилад для електроакупунктури (електроакупунктура) і застосував для позначення методу термін «електроакупунктура».

Досить ефективний метод ЕАП (застосовується й термін «електропунктура») – один із засобів голкорефлексотерапії, при якому через введені в точки акупунктури (ТА) голки пропускають струм різної форми та інтенсивності (фото 139). Для сеансу одночасно використовуються декілька груп точок. Підбір ТА здійснюється як за класичними правилами акупунктури, так і з урахуванням електричних параметрів ТА. 

Лікування здійснюють, як і в класичній рефлексотерапії, 2-ма методами: стимулюючим (тонізуючим) і гальмівним (седативним). Найбільше застосовуються гальванічні та імпульсні струми, зокрема прямокутної і синусоїдальної форми. Існують апарати, які генерують струми, що реєструються в перехватах Ранв’є. 

Застосовують електрофорез судинорозширювальних засобів (еуфілін, нікотинова кислота, магнію сульфат, платифілін та ін.) на попереково-крижовий відділ хребта поперечним постійним або синусоїдним модульованим струмом.

Варто зазначити, що у пацієнтів похилого та старечого віку починати фізіотерапію необхідно із застосування малих інтенсивностей фізичних факторів, простежити характер первинної реакції на перших процедурах і тільки при позитивній реакції поступово підвищувати вплив до оптимальної дози. Обов’язкове правило – це зменшення інтенсивності дії (сили струму, потужності випромінення, температури) і тривалості процедури на 30–50 %, ніж для пацієнтів молодого і середнього віку, та збільшення кількості процедур на курс лікування, оскільки процес відновлення в старіючому організмі проходить повільніше.

Також може спостерігатися на початку лікування відповідна очікувана реакції на фізичний вплив, але потім може з’явитися неадекватна реакція в вигляді загострення з боку тієї чи іншої системи (особливо серцево-судинної), що є наслідком переподразнення та проявом зниження компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, нездатність врівноважити подразнення. І тому проведення фізіотерапевтичних заходів у людей старших вікових груп потребує врахування зниженої з віком реактивності організму, тобто лікування починати з малих доз, поступово збільшуючи інтенсивність. 

При стенозі хребцевого каналу застосовують черезшкірну електронейростимуляцію. 

Також ефективна черезшкірна електростимуляцію нервів і м’язів при поліневропатіях, особливо діабетичній поліневропатії (при наявності рухових розладів). Курс лікування 10–15 сеансів. Доцільно застосовувати комплексно з гольчастими еластичними пластинами (за типом аплікаторів Ляпко) шириною до 3 см, обкручуючи ними нижні або верхні кінцівки пацієнтів. Курс лікування 4–6 процедур. При наявності болів та вегетативно-трофічних розладів варто застосовувати мулово-сульфідні лікувальні аплікації грязями затоки Сиваш (40–42 °С) на зразок високих «панчіх» або «рукавичок». Курс лікування 10–15 процедур. 

Також при діабетичній поліневропатії ефективні: 

– дарсонвалізація стоп і гомілок, тривалістю по 15 хв щодня, курс лікування 10 процедур; імпульсное ультрафіолетове опромінення стоп і гомілок в безерітемних дозах, курс лікування 10 процедур; 

– ультратонтерапія на стопи і гомілки, тривалість дії 15–20 хв щодня, курс лікування 10 процедур; 

– електростатичний масаж знакозмінним імпульсним електростатичним полем високої напруги, тривалість дії 15–20 хв щодня, курс лікування 10–12 процедур; 

– пневмомасаж нижніх кінцівок, тривалість дії 20 хв щодня, курс лікування 12 процедур.
При алкогольної поліневропатії призначається:

– магнітна стимуляція імпульсним магнітним полем, інтенсивність 800–1000 мТл, тривалість дії 15–20 хв щодня, курс лікування 12 процедур;

– електрична стимуляція нервової та м'язевої системи неофарадичним (тетанізуючим) струмом при збереженій іннервації м'язів і імпульсним струмом при реакції переродження, тривалість імпульсу 50–200 мс слідуючого з інтервалом 1–2 с, тривалість дії 15–20 хв щодня, курс лікування 12–15 процедур;

– черезшкірна електростимуляція в зоні іннервації ураженого нерва при вираженому больовому синдромі, частота 140–200 Гц, тривалість дії 15–20 хв щодня, курс лікування 10 процедур;

– електрофорез прозерпіна, пілокарпіна, вітаміну B1, Е, нікотинової кислоти, сила струму 5–8 мА, тривалість дії 15–20 хв щодня, курс лікування 10 процедур;

– ультрафонофорез еуфіліна, анестезуючої мазі на нервові стовбури і зони іннервації уражених нервів, інтенсивність 0,2–0,6 Вт/см² в імпульсному режимі, тривалість дії 10–12 хв щодня, курс лікування 10 процедур;

– електростатичний масаж знакозмінним імпульсним електростатичним полем, частота 100–250 Гц, тривалість дії 15 хв щодня, курс лікування 10 процедур; 

– дарсонвалізація по зоні порушення шкірної чутливості, методика контактна (безіскрова), тривалість дії 10–15 хв щодня, курс лікування 10–12 процедур;

– ультратонтерапія по зоні порушення шкірної чутливості, трофічних порушень, методика контактна, тривалість дії 12–15 хв щодня, курс лікування 10–12 процедур;

– масаж нижніх кінцівок, щодня, курс лікування 10–12 процедур;

– грязелікування в санаторний період реабілітації.

При кокцигодинії застосовують фонофорез солкосерілової мазі паравертебрально на попереково-крижову ділянку. З одномоментним інтраректальним введенням аерозольних лікарських препаратів по типу олазоля 6–8 мл на глибину 10–12 см. Також сприятливо впливають УВЧ-терапія, ідуктотермія, аплікації озокериту чи парафіну для зменшення больового синдрому.

При оперізуючому герпесі застосовують сегментарно УВЧ, ультразвукову терапію, діадинамічні та інтерференційні струми (за умови нормальної температури). При рецидивуючому больовому синдромі доцільно використати глибоку рентгенотерапію.

При комплексному регіонарному больовому синдромі (синдромі Зудека), коли виражений больовий синдром (І фаза) фізіотерапевтичне лікування, особливо теплові процедури, не рекомендуються. При зменшенні больового синдрому (ІІ і ІІІ фази) для покращення мікроциркуляції використовується гальванізація й ультразвук, також застосовується магнітотерапія та інтерференцтерапія. 

Стомалгію (глосалгію) лікують за допомогою еластичних магнітних аплікаторів (для внутрішньоротового і нашкірного накладення), 20–25 сеансів з поступовим підвищенням експозиції від 5 до 20 хв і наступним зниженням до 5 хв (у важких випадках – експозиція до 60 хв); ефективний електрофорез іонів натрію з накладанням активного електрода на язик (12–15 процедур); транскраніальна електростимуляції 10–12 процедур.

Для покращення венозного відтоку (підвищення тонусу вен) використовують гальванічний комір, СМС шийно-комірцевої ділянки, теплі ножні ванни.