Глинотерапія (болюсотерапія)
Лікувальні властивості глини пропагували Діоскорид, Аристотель, Пліній-старший, Гален, Авіценна, Конфуцій та інші. Л. Пастер у 1878 р. пророчо заявив: «терапевтичному впливу кремнезему належить грандіозне майбутнє». С. Кнейп застосовував глину для ванн, для компресів (змішуючи її з оцтом). Він вважав, що «глина – це прекрасні ліки при головних болях, болях у спині, запаленнях, здутті і абсцесах, інтоксикаціях та викривленнях».
Особливо важлива наявність в глині кремнію. Академік В.І. Вернадський писав: «Не підлягає сумніву, що ніякий живий організм не може існувати без кремнія». У тілі людини кремній знаходиться майже у всіх тканинах, але максимальна його кількість – в сполучній тканині. Кремній являється будівельним матеріалом і стимулятором росту сполучної тканини, що важливо враховувати при лікуванні особливо дискогенної патології.
Широко глинолікування застосовували у Африці, Південної Америці, Індії. Прихильником лікування глиною захворювань суглобів, шлунка і легень був М. Ганді. В даний час глинолікування використовується в Східній Африці, Мексиці, Південно-Східної Азії. Провідні фармацевтичні фірми Франції, Японії, США та інших країн ведуть широкі дослідження властивостей глини.
Механізм дії глини
Рівень сучасного розвитку медицини й інших фундаментальних наук дозволив зрозуміти фізико-хімічні особливості різних цілющих засобів природи, у тому числі і теплоносіїв, до яких відносять грязі, парафіни, озокерит, бішофіт, глину й подібні натуральні лікарські продукти. Це дозволило домогтися високого терапевтичного ефекту при їхньому застосуванні для хворих з різними захворюваннями і запобігти ускладненням.
Дедалі частіше згадують і переосмислюють рецепти наших предків. Все більше довіри приділяється природним цілющим препаратам рослинного, тваринного і мінерального походження, до яких належать глина і пісок. Вони характеризуються високою теплоємністю і малою теплопровідністю, тобто, будучи нагрітими до відносно високої температури, вони повільно віддають тепло тканинам. Завдяки цьому чиниться висока біологічна активність, виникає оптимальний вплив на обмінні процеси в організмі, що й обумовлює їхню терапевтичну активність.
Глину, як хімічний продукт, можна виразити формулою А12О3Н2О. Таким чином, різні види глин (зелена, коричнева, біла, червона й ін.) складаються здебільшого з алюмінію, кисню і води.
Звичайно, різні види глин відрізняються одна від іншої домішками, зокрема тими, що містять різні хімічні елементи (залізо, мідь, сірку, калій, кобальт, кадмій, натрій та ін.), якими й обумовлений колір цього ґрунтового продукту. Різного роду домішки створюють певну консистенцію, пластичність або твердість того чи іншого виду глини.
Глина представляє собою суміш мінеральних матеріалів, що є продуктами розпаду різних гірських порід, головним чином, польового шпату, із домішками різної кількості піску, вапняку, магнію і металевих окислів, серед яких окисли заліза додають глинам жовтого або коричневого кольору.
Глини утворилися в ґрунті з шпатів, каолінітів, слюди, а також вапняку і мармуру. При належних природних умовах пісок може трансформуватися в глину.
Внаслідок малого вмісту вологи глини (навіть після додавання води для приготування глинистої маси для процедур) характеризуються великою теплоємністю, малою теплопровідністю і як наслідок цього – великою теплоутримуючою здатністю.
Розрізняють близько 40 видів глин. Найвивченішими серед них є вид каолініт (білого кольору).
З огляду на те, що колір глини залежить від присутності в ній різних мінеральних солей (як уже зазначалося вище), розрізняють такі види:
– зелена глина, колір обумовлений вмістом міді і двовалентного заліза;
– голуба глина, колір обумовлений наявністю в ній кобальту і кадмію;
– червона глина, містить залізо і калій;
– темно-коричнева і чорна глина, в якій наявні вуглець і залізо;
– жовта глина містить натрій, тривалентне залізо, сірку.
Механізм фізіологічного впливу глини на організм людини аналогічний механізмові дії лікувальних грязей.
Глину можна застосовувати як зовнішньо так і per os.
Глина чинить виражену адсорбуючу дію, зосереджуючи на своїй поверхні значну кількість сторонніх речовин, як розчинених у лімфатичній і кровоносній системі, так і нерозчинених. Володіючи цією властивістю, глина здатна видаляти з організму різного роду недоокислені продукти.
Глина, потрапляючи в кишечник, завдяки високій поглинаючій здатності, всмоктує в себе токсичні речовини, зокрема й мікробного походження.
Глинолікування (глинотерапія) – метод теплового лікування, при якому використовують різні види глини (рідше глинисті намули).
Глинолікування показано хворим, яким можна проводити теплопроцедури.
Глинотерапія, як правило, не призводить до ускладнень і не дає побічних ефектів. У рідкісних випадках спостерігаються внутрішнє тремтіння, серцебиття, невеликі висипання. Для цього варто зробити 2–3 очисні клізми на глиняній воді (3 ст. ложки білої глини на 1,5 л води).
Застосування глинотерапії при дегенеративно-дистрофічних змінах хребта
На місце патології потрібно прикладати глиняний тістоподібний корж товщиною 2 см й діаметром близько 10–15 см протягом 2 годин. Курс лікування – 1 місяць, потім варто зробити 2–3 тижневу перерву і, при потребі, продовжити лікування ще 1 місяць.
Досить ефективно використовувати зелену глину.
Як правило, курси лікування бувають середньої інтенсивності і малої інтенсивності. При першому призначається до 15–20 процедур, при другому – 15–20 (через день) і при третьому – 8–10 (через кожні 2 дні).
Повторно курс глинотерапії рекомендується проводити не раніше, ніж через півроку.
П’яткові шпори – це шипоподібні розростання кісткової тканини на поверхні кістки. Вони здебільшого розташовуються на задній або нижній поверхні п’яткової кістки, в зв’язку з чим і виникла назва «шпора».
Найчастішою причиною їх утворення вважається хронічна травматизація п’ят. Вони трапляються і у страждаючих плоскостопістю. Після попереднього розпарювання в гарячому настої горцю почечуйного, приготовленого з розрахунку 5–6 ст. ложок трави на 1 л крутого окропу, до підошовної частини стопи прикладають глиняний корж. Тривалість процедури – 30–40 хвилин. На курс лікування необхідно 20–25 процедур, проведених щодня або через день.
Трофічні виразки. Це велика група виразок нейрогенно-трофічного походження, схильних до рецидивування, та які різняться резистентністю до консервативного лікування. Нерідко вони є ускладненням тромбофлебітів або облітеруючого ендоартеріїту. Бувають вони травматичного походження. Також трофічні виразки нерідко розвиваються в хворих цукровим діабетом при тривалому протіканні декомпенсації цього захворювання.
Артрити. Для їх лікування використовують аплікації, теплі глиняні ванни, розтирання з глиною. Аплікації роблять як зазвичай. Глину тримають навколо суглобу не більше 1,5 год, після чого їїзнімають і суглоб укутують вовняною тканиною. Часто при великій кількості солей у суглобах біль може підсилюватися, але її потрібно перетерпіти – це явище тимчасове.
Для лікування цих патологічних процесів використовується порошок глини (у вигляді присипок, повторюють 4–5 р. в день), мазі (змінюючи пов’язки 2 р. в день), пасти (змінюючи пов’язки 3–4 р. в день). Курс лікування, як правило, продовжується від 7 до 10 днів.
Глиняні ванни застосовуються у випадках, коли болять гомілковоступневі, колінні, а також променевозап’ястні і ліктьові суглоби.
Концентрація глини може бути досить велика – до 10 ложок порошку на 10 літрів води.
Для розтирання глиною потрібно приготувати глиняну олію. Розтирання глиняною олією потрібно проводити досить обережно, особливо при гострому болі в суглобі, проте зовсім спокійно при хронічних болях. Розтирання з легким масажем проводиться 2 р. в день. Після розтирання суглоб потрібно укутати і зберігати нерухомо близько 1 год. Поява сильного болю говорить про «зашлакованість» суглобу і навколишніх тканин. Розтирання проводять до зникнення болів, але не більше 3 тижнів постійно без перерви. Після 3-тижневого курсу необхідна тижнева перерва.
Алергічні реакції можуть бути найрізноманітнішого походження. Діагноз того або іншого алергічного захворювання встановлює алерголог, він же і призначає лікування. Глина застосовується у вигляді порошку всередину за схемою м’якого очищення. Починати потрібно з 1 ложки порошку на 1 склянку води 2 р. в день і щотижня збільшувати дозу на 1 ч. ложку. Лікування проводиться протягом 2–3 міс, після чого робиться місячна перерва і знову протягом 1 місяця – прийом глини.
Якщо алергічна реакція виражена на шкірі, то добрий лікувальний ефект дають ванни з глиною. Розчинити 4 ст. ложки глиняного порошку в 0,5 л теплої води і вилити отриману суспензію у ванну. Можна додавати в цю ж ванну відвари різних трав, що покращують стан шкіри. Не рекомендується користуватися солями для ванн або травами промислової обробки у вигляді капсул, таблеток і т. д. Якщо вдома немає власноручно зібраних трав, можна користуватися купленими в аптеці травами. Після ванни обов’язково потрібно обполоскатися прохолодною водою, щоб зменшити приплив крові до запальних або набряклих місць.