Аплікаційна терапія
За вмістом основної діючої речовини всі мазі/гелі розділяють на:
- Протизапальні – містять протизапальну речовину і чинять знеболюючу, протинабрякову та протизапальну дію (диклофенак, ібупрофен, індометацин, метилсаліцилат).
- Подразнювальні – містять подразнювальні речовини (скипидар, ментол, бджолину отруту, зміїну отруту, камфору, піхтову олію).
Отже, до засобів місцевого впливу, в першу чергу, належать мазі й гелі, що містять подразнювальні і протизапальні речовини. Основною перевагою мазей є відсутність виражених побічних дій на ШКТ, властивих таблетованим та ін’єкційним формам ненаркотичних анальгетиків, а також можливість локального впливу безпосередньо на вогнище пошкодження. Лікувальна дія місцевоподразнювальних і відволікаючих засобів заснована на створенні потоку аферентної імпульсації, що «перекриває» імпульсацію з вогнища пошкодження в сегменті спинного мозку. Важливе значення має, крім того, рефлекторне розширення артеріол і капілярів у місці нанесення мазі/гелю: покращення мікроциркуляції служить видаленню продуктів запалення з вогнища пошкодження, тобто ліквідації субстрату больового синдрому.
Фізіологічний механізм дії мазей/гелей цього типу пов’язаний також зі стимуляцією утворення і вивільнення в ЦНС ендогенних болезаспокійливих речовин на зразок ендорфінів і енкефалінів.
Перед застосуванням тієї або іншої мазі необхідно ознайомитися з інструкцією, оскільки в її склад можуть входити речовини, які індивідуально не підходять і можуть викликати алергію.
Щоб підсилити дію, краще перед процедурою промити потрібне місце водою з милом, а після нанесення мазі/гелю обгорнути цю ділянку, за можливості, вовняною хусткою або шарфом.
Мазі, що містять отрути (бджолину і зміїну), потрібно застосовувати з обережністю при цукровому діабеті, захворюваннях нирок, печінки та під час вагітності. При гострому перебігу використовують мазі з місцево подразливою та відволікаючою дією: «Нікофлекс», «Капсікам», «Ефкамон» і багато інших, а також гірчичники або перцевий пластир.
Можливе застосування таких засобів у вигляді мазей, а ще краще гелів (індометацинова або індовазинова мазь, диклак, вольтареновий гель і ін.).
Засоби місцевого застосування: мазі/гелі з місцево подразнювальною, відволікаючою і протизапальною дією – «Диклак» та «Апізартрон».
Мазі/гелі втирають 2 рази на добу в болючі ділянки тіла, тобто паравертебрально, у ділянку сідниць, нижніх кінцівок, в області суглобів. Доза залежить від площі локалізації болю, ступеню больового синдрому, індивідуальної чутливості до препарату.
Найбільш ефективною формою для протизапальної локальної терапії є гель.
Можна застосовувати стародавні народні засоби – мазі і розтирання, які можна приготувати в домашніх умовах із простих, доступних компонентів: червоного перцю, гірчиці, редьки, меду, солі, горілки й ін. Вони часто не менше ефективні, ніж аптечні форми, як при гострих, так і при хронічних болях. Ці засоби ефективні не тільки при захворюванні хребта, але і при його ускладненнях, при болях у різноманітних суглобах. Народна медицина не розділяє обмінні поліартрити й остеохондроз. Певно, це вірно, оскільки єдина суть цих захворювань – руйнація кісткової і хрящової тканини внаслідок порушення обмінних процесів в організмі.
Мазі і розтирання варто застосовувати в денний час, а на ніч краще використовувати компреси (аплікації) на зону болю.
Компрес може бути холодним, гарячим, зігрівальним і медикаментозним. Методика виконання: змочену у воді або в медикаментозному розчині марлеву салфетку добре викручують і накладають на місце впливу, зверху кладуть клейонку або пергаментний папір, потім вату і фіксують бинтом.
Холодні компреси не фіксують, тому що їх часто міняють – через 5–10 хв. 3ігрівальний компрес залишають на 6–8 год і навіть на добу. Холод використовується, головним чином, для зменшення припухлості і діє як анальгетик. Він притупляє чутливі волокна, блокуючи передачу сигналів про біль. Холод веде до спазму м’язів. Цей спосіб краще застосовувати в перші 48 годин при вираженому спазмі м’язів поперекового відділу. Потрібно прикладати мішечки з льодом на 10 хвилин, протягом кількох разів в день.
Гарячий і мокрий або сухий компрес покращує кровообіг, в результаті чого зменшується біль, підвищується еластичність м’язів та їх рухливість. Вологий або сухий буде компрес – залежить від особистих уподобань. Компрес ставлять на 10–15 хвилин. Максимальна тривалість безпечного впливу – 30 хвилин.
Деякі пацієнти користуються і тим і іншим: холод – зразу після ЛФК, а гарячий компрес протягом 1–2 годин.
Лікарська речовина компресів, всмоктавшись, чинить протизапальну і протибольову дію, зникають м’язеві спазми, нормалізується кровообіг в області ураженого сегмента.
Лікування компресами – це завжди курс лікування. Однократна процедура може швидко зняти біль, але, як правило, цього недостатньо для повноцінного лікування. Зазвичай потрібно від 5 до 10 аплікацій. Яка кількість потрібна, визначають за принципом: «Ставлю, поки болить, і ще один раз». Для зменшення больових і запальних явищ зовнішньо використовують бішофіт, медичну жовч і ін. у вигляді компресів, гірчичники.
Компреси з бішофітом. Бішофіт представляє собою природний мінерал бромно-хлоридно-магнієвий розсіл з мінералізацією 400–450 г/л, з високим вмістом борної кислоти і мікроелементів; йод, мідь, бром, залізо, літій і ін. Зберігається в скляному або пластмасовому посуді. Термін придатності не обмежений. Наливають на блюдце 20–30 мл бішофіту і, змочивши пальці розсолом, протягом 5 хвилин утирають його в шкіру. Розсолом, що залишився, змочують марлю і накладають його на уражену ділянку, потім накривають компресним папером або поліетиленовою плівкою. Процедуру можна робити на ніч, залишаючи компрес на 8–10 годин. Зранку залишки бішофіту змивають зі шкіри теплю водою. Курс складається з 12–14 щоденних процедур. З появою ознак подразнення шкіри процедури припиняють.
Застосовують також аплікації з димексидом (диметилсульфоксидом) при вертеброгенній патології та при тунельних синдромах (зокрема зменшується оніміння в кистях і пальцях рук).
«Суть» компресів-аплікацій при хворобі Бехтерєва: на ніч змащується ділянка ураженого суглобу гепариновою і гідрокортизоновою маззю (1:1), потім накладається пов’язка з 30–50 % розчином димексиду (залежно від стану шкірних покривів).
При синовітах змащується ділянка ураженого суглоба гепариновою, гідрокортизоновою і анестезуючою мазями (1:1:1), потім накладається пов’язка з 30–50 % розчином димексиду. Компрес призначається на ніч протягом 5–10 днів.
Також для прискорення розсмоктування синовіту використовуються 7–12 теплих аплікацій з трави шавлії. Методика приготування: до 2 ложок трави шавлії додають трохи води і розварюють листя до кашкоподібного стану, охолоджують до 37–38 °С. Ділянка ураженого суглоба змащується гепариновою і гідрокортизоновою мазями (1:1), суглоб обкладають шавлієвою «кашкою». Ситцева або марлева ганчірочка опускається в остиглий шавлієвий екстракт і кладеться на шавлієву «кашку», потім прикривається целофаном або компресним папером і огортається вовняною тканиною. Аплікацію найзручніше виконувати вночі.
Принагідно опишу поняття «тепло» і «холод». Найбільш простим і древнім методом лікуванням для купування болю є використання тепла. За рахунок аферентації від теплових рецепторів шкіри гальмується ноцицептивна афферентація на рівні заднього рогу, а також покращується мікроциркуляція. Цей метод, безсумнівно, ефективний для зменшення болю, але усунення причинного фактора (зокрема для біогенного болю) при цьому не відбувається. Тому рецидив болю виникає досить швидко. Для зменшення болю використовується також охолодження. Деякі автори вважають його навіть більш ефективним, ніж прогрівання. Механізм дії процедури той самий, що і при прогріванні, тривалість ефекту також незначна. Більш ефективною є поєднана методика розтягування і охолодження м’яза. Досить ефективно застосовувати комбіноване, почергове застосування тепла і холоду.