Невралгія крилопіднебінного вузла

Невралгія крилопіднебінного вузла (синдром Сладера) характеризується постійним або приступоподібним інтенсивним пекучим болем (поступово наростаючим до нестерпного) в області верхньої щелепи, очей, носа, наявна сльозотеча, виділення носового секрету, гіперемія шкіри і слизових оболонок, набряк обличчя на стороні патологічного процесу. Більшість випадків, які в минулому діагностували як синдром Сладера, відносять до кластерного головного болю.

Початок невралгії підгострий, але поступово біль наростає та іррадіює в скроневу ділянку, в область соскоподібного відростка, шию. Інколи в надпліччя, плече, лопатку, передпліччя і навіть кисть. Характерно, що біль майже ніколи не виникає в нижніх відділах голови, послаблюється після прийому антиконвульсантів, ЛМБ з новокаїном. Тривати напад може від 20 хв до декількох годин або навіть діб. Часто біль виникає вночі і зникає до ранку. Після нападу часто спостерігаються парестезії на обличчі, шум у вусі зі сторони болю. Між нападами відзначається тупий біль. Також може бути гіперемія обличчя, можливі нудота, запаморочення.

Захворювання частіше зустрічається у чоловіків середнього віку.

Невралгія (гангліоніт) крилопіднебінного вузла описана американським оториноларингологом Г. Сладером в 1908 р.