Клінічні синдроми алкогольного ураження НС

Варто згадати про клінічні синдроми алкогольного ураження НС:

1. Гостра алкогольна інтоксикація – легкого і середнього ступеня: ейфорія або дисфорія (зниження настрою, похмурість, злість, дратівливість, почуття неприязні до оточуючих), зниження контролю, атаксія, сонливість (сомноленція); важкого ступеня: пригнічення свідомості (глибоке оглушення, сомноленція, сопор або кома) і вегетативна дисфункція (гіпотензія, гіпотермія, блідість і синюшність шкірних покривів, холодний липкий піт, брадіпное, частий і слабкий пульс), можливі судоми, аспірація блювотних мас, ларінгоспазм, зупинка дихання.
2. Синдром відміни прийому алкоголю (абстиненція) виникає у хворих алкоголізмом при зниженні концентрації алкоголю в крові: головний біль, дисфорія, відчуття розбитості, пригніченості, тремор пальців рук, гіпергідроз, можуть спостерігатися серцебиття, запаморочення, болі в області серця, підвищення АТ, почервоніння обличчя, відсутність апетиту, спрага, розлади сну, нічні страхи, постійні самозвинувачення, підозрілість, суїцидальні думки, нерідкі субарахноїдальні крововиливи.
   Важка форма – алкогольний абузус (лат. abusus – зловживання): нічні кошмари, різноманітні галюцинації загрозливого характеру, зокрема зорові, часто у вигляді гризунів або комах, слухові, нюхові, тактильні. Якщо галюцинації тривають більше декількох хвилин може розвинутися алкогольний делірій (лат. delirium tremens – дослівно «тремтяче затьмарення»).

3. Енцефалопатія Гайє-Верніке виникає при недостатності вітаміну В1, відповідно порушується вуглеводний обмін, внаслідок чого накопичуються кетокислоти, які токсично впливають на головний мозок і внутрішні органи.

4.  Алкогольна церебелярна дегенерація відзначається у 10–40 % хворих, що зловживають алкоголем.

5. Синдром Корсакова (корсаківський психоз, алкогольний поліневритичний психоз, амнестичний синдром) – це своєрідні розлади пам’яті.

6. Центральний понтінний мієліноліз спостерігається у пацієнтів з важкими метаболічними порушеннями, найчастіше пов’язаними з патологією печінки, порушенням всмоктуваності.

7. Алкогольна міопатія спостерігається майже у 60 % пацієнтів, що зловживають алкоголем. Розвивається поступово, але в 1–5 % випадків відзначається гостре ураження скелетних м’язів. Клінічно проявляється прогресуючою слабкістю проксимальних м’язів тазового, рідше плечового пояса, болючими м’язевими спазмами, загальним схудненням.
8. Тютюново-алкогольна амбліопія виникає внаслідок токсичного ураження зорових нервів через дефіцит вітаміну В12 і характеризується поступовим другим зниженням гостроти зору протягом кількох днів або тижнів. На початку захворювання відмічається неможливість розрізнити червоний і зелений кольори.
9. Печінкова енцефалопатія виникає на фоні токсичного ураження печінки, порушення її детоксикаційної функції та метаболічних порушень.Алкогольна поліневропатія.
10. Алкогольна поліневропатіяи займає основне місце серед головних соматоневрологічних розладів і розвивається у 30–70 % хворих, що страждають на алкоголізм. При цьому вражається аксон, рідше виникає сегментарна демієлінізація.

    Залежно від клінічної симптоматики виділяють такі форми алкогольних поліневропатій: чутлива (гіпер- і гіпестезійна), псевдотабетична, вегетативна (іритативна, атрофічна). Але досить часто зустрічаються латентні безсимптомні форми поліневропатій.

    Отже, хронічна алкогольна інтоксикація лежить в основі розвитку алкогольної хвороби, що розглядається як комплекс психічних і соматоневрологічних розладів, пов’язаних з регулярним вживанням алкоголю в небезпечних для здоров’я дозах.

    У світовому масштабі (особливо в країнах Східної Європи) алкоголь є однією трьох найбільш пріоритетних проблем у галузі суспільної охорони здоров’я, у зв’язку з неухильним зростанням кількості людей, які регулярно вживають алкоголь, його впливом на здоров’я та соціальну поведінку людини і на генофонд людства в цілому. Від зловживання алкоголем щорічно помирають 2,5 млн осіб, значну частку з яких становить молодь. Зловживання алкоголем є ІІІ фактором ризику поганого стану здоров’я у всьому світі.

    Слід розрізняти алкогольну залежність і зловживання алкоголем.

    При хронічному алкоголізмі дифузний мікрогліоз церебральної тканини є своєрідним патоморфологічним маркером ураження головного мозку. Питома площа нейронів кори передньої центральної звивини, півкуль, зорового бугра і довгастого мозку зменшується в 1,2–1,5 рази, тоді як площа глії в цих же відділах мозку зростає у 1,3–1,4 рази.

    При зборі анамнезу, у профілактиці та лікуванні ми повинні враховувати феномени «алкогольної» поведінки (зокрема особливості самооцінки, заперечування захворювання).

    Лікарське співтовариство, насамперед сімейні лікарі та «вузькі» спеціалісти, повинні брати активну участь у вирішенні проблем алкогольної залежності, а не тільки приділяти увагу соматичній проблемі цього профілю, в якому вони працюють.

    Правильна мотивація пацієнта лікарем надзвичайно актуальна для тих, хто приймає алкоголь в ризикованих для здоров’я дозах, а також для тих, хто випиває занадто багато і занадто швидко. Для цих цілей спеціально розроблені методики – мотиваційні інтерв’ю, зокрема методика коротких інтервенцій (brief intervention).