Променева (радіаційна) мієлопатія

Вважаємо що, поряд із вертеброгенними мієлопатіями, варто принагідно описати післяпроменеву мієлопатію або інша її назва – променева (радіаційна) форма мієлопатії (G 95.8 – шифр МКХ-10).

Ступінь вираженості її клінічних проявів залежить від разової і сумарної дози, ділянки дії, тривалості сеансу опромінення. Ознаки ураження спинного мозку, як правило, виникають при опроміненні понад 3500 рад (35 Гр). 

Променева терапія є високоефективним, а іноді й безальтернативним методом лікування онкологічних хворих.

Хоч наприклад, у результаті хіміотерапії у 80 % пацієнтів на рак молочної залози виникає токсична моторно-сенсорно-вегетативна поліневропатія за аксональним типом з ушкодженням нервів рук і ніг. Максимальна вираженість поліневропатії відзначається після 2-го курсу хіміотерапії. Після проведеної променевої терапії вона спостерігається у 70 % жінок, субклінічно протікає у формі множинної мононевропатії з ушкодженням нервів верхнього і нижнього первинних пучків плечового сплетення (мал. 461.2), а після мастектомії у 90 % жінок розвивається множинна мононевропатія з переважним ушкодженням підкрильцевого нерва.

Ураження НС при дії іонізуючого випромінювання відбувається при безпосередньому ураженні зони опромінення та вторинного ураження судин, що кровопостачають мозкову тканину. Під час курсу променевої терапії в дозі 40–60 Гр післяпроменевої мієлопатії може бути приблизно у 5 % випадків.

До появи перших ознак мієлопатії латентний період може тривати від двох місяців до п’яти років, найчастіше один рік. На ранній стадії виникає демієлінізація з астрогліальною реакцією, на пізній – вогнищева або дифузна демієлінізація і некрози. Зміни відбуваються більшою мірою в білій речовині, ніж у сірій речовині спинного мозку. Найпоширеніші ускладнення – ураження сплетень, нервів, головного та спинного мозку.

Практично завжди спостерігаються зміни судинних стінок від фібриноїдного некрозу з екстравазацією до телеангіектазій. Але характерно, що нейрони залишаються збереженими. На МРТ немає специфічних ознак променевого ураження, неможливо визначити, чим обумовлені зміни – променевим некрозом чи пухлиною.