Синдром колінного периартрозу

Невропатологи часто пов’язують синдром колінного периартрозу з пошкодженням корінця L₄ і вищерозташованих поперекових корінців. Периартроз колінного суглоба спочатку характеризується лише болями в поперековому відділі хребта (інколи протягом 2–3 місяців), після чого біль поступово зміщується в підколінну ямку і у колінний суглоб. Болі супроводжуються відчуттям стягування в прилягаючих групах м’язів. Глибокі, ниючі, ломлячі болі локалізуються частіше по внутрішній поверхні колінного суглоба. Болі при цьому рідко приймають іррадіюючий характер, обмежуючись стегном і внутрішньою поверхнею колінного суглоба. 

Нейродистрофія розвивається в сухожилках напівперетинчастого, кравецького і литкового (ножного) м’язів, у внутрішній бічній зв’язці суглоба, у надкісточках стегнової і великогомілкової кісток, у сумці суглоба. Фіксований гіперлордоз поперекового відділу хребта, ушкодження рухового сегмента L₃-L₄, вальгусна деформація колінних суглобів сприяють виникненню захворювання. 

Посилення болю при спуску зі сходів пояснюється посиленням вертикального навантаження на опускаючу випрямлену в коліні ногу. При опусканні на нижню сходинку випрямленої ноги до того, як опуститься інша, чотириголовий м’яз знаходиться в стані ізометричного ексцентричного скорочення (без зближення точок прикріплення). Така напруга м’яза, ураженого нейроостеофіброзом, і пояснює його болючість. 

Характерна болючість при пальпації внутрішньої поверхні коліна, рідше – зовнішньої, глибоких тканин підколінної ямки, внутрішнього виростку стегна та нижніх відділів кравецького м’яза. Рідше колінний периартроз і стегновий епікондильоз спостерігаються в зовнішніх відділах суглоба. Хворіють люди молодого і середнього віку. 

Рентгенографія не виявляє ознак первинного пошкодження колінного суглоба.