Синдром кульшового периартрозу

У людини при ході в момент випрямлення опорної ноги кульшовий суглоб діє як балансирна опора. До однієї сторони цієї опори прикладена вага тулуба й іншої ноги, а до другої – сила дії абдукторів, немовби всаджуючих голівку стегна до суглобової западини. При ході шийка стегна надмірно навантажується у верхній її частині на вигин, у нижній – на стискання. Тканини суглоба являють собою велику рефлексогенну зону. 

В одних випадках на формування периартикулярного нейроостеофіброзу більше впливають фактори місцеві, в інших – вертеброгенні. Залучення фіброзних периартикулярних тканин не є рідкістю, якщо до того і не було виявлено остеохондрозу, сприяє включенню деяких патогенетичних механізмів вертеброгенних захворювань. В Інституті нейрохірургії (м. Київ) у прооперованих з приводу вертеброгенної патології було виявлено до 15 % хворих з периартикулярними болями в кульшовому суглобі і паховій області. Особливо часто периартроз виникає при ушкодженні корінця L₅, диска L_4–5. Фіброзні зони самої ж капсули кульшового суглоба відносяться до склеротому L₃, вершина великого вертела до склеротому S1, поверхнева частина вертела – до склеротому L₅.

Захворювання частіше зустрічається в жінок у віці 30–60 років. Воно розвивається підгостро, протягом кількох днів на одній стороні. В області кульшового суглоба появляється біль, що підсилюється при ході в момент, коли нога злегка піднімається для махового руху. Проявляється інтенсивними, смикаючими, ниючими болями в області кульшового суглоба, що різко підсилюються при ході в момент відриву ноги від підлоги. Частіше основний біль локалізується в глибині сідниці або в області великого вертела, інколи – у задньозовнішніх відділах стегна. Помірно обмежений об’єм рухів у суглобі. 

На рентгенограмах нерідко виявляються поодинокі або множинні кальцифікати в м’яких тканинах навколо великого вертела і гребеня клубової кістки. Часто відзначається ущільнення нижнього краю середнього сідничного м’яза.

Не доводиться сумніватися в тому, що захворювання має відношення також і до дистрофічних змін у грушоподібному м’язі (також прикріплюються до великого вертела), що подекуди уражається при вертеброгенній патології в поперековій ділянці.

Відзначається іррадіація болю в стегно, гомілку, стопу; можна також знайти додаткові больові точки в сухожилках литкового, підколінних м’язів, над кістковими виступами. Як правило, яскраво представлений вегетативний синдром з гіпотрофією м’язів, змінами шкірних покривів, судинними порушеннями. Вертебральна патологія часто захоплює кілька поперекових хребетних сегментів і включає, крім остеохондрозу, стеноз хребетного каналу, передні грижі Шморля, спондилодисплазію, аномалії тропізму.

Рентгенологічна картина кульшового периартрозу досить характерна: звуження суглобової щілини, деформація суглобових поверхонь, екзостози (кістковий виріст) голівки стегна і вертлужної западини.