Рівень підколінної ямки

Ураження малогомілкового нерва на рівні підколінної ямки має назву «підколінний синдром». Цей симптомокомплекс містить ознаки вертеброгенного нейроміоостеофіброзу в підколінній ямці і компресії основних гілок сідничного нерва (мало- або великогомілкового нерва) та підколінних судин або й самого сідничного нерва (див. мал.).

Пацієнти скаржаться на постійні болі в підколінній ямці, у гомілці, виникають крампі в литкових м’язах у спокої та при ході. Згодом приєднуються парестезії по задньозовнішній поверхні гомілки, на стопи. Може розвиватися парез стопи, розповсюджена гіпотрофія м’язів ноги. На стороні ушкодження знижений ахілловий і підвищений колінний рефлекс. 

Пальпаторно визначаються больові ділянки ущільнення в двоголовому, напівперетинчастому, напівсухожилковому і триголовому м’язах, у місцях прикріплення їх сухожилків у підколінній ямці; больові точки в проекції сідничного нерва або в центрі підколінної ямки. Позитивний симптом Тінеля вказує на місце компресії нерва. 

Візуально виявляється набряк тканин у підколінній ямці. Знижено пульс на артерії тилу стопи. Хворі не можуть повністю випрямити ногу через наявність часткової контрактури за рахунок ушкодження підколінних м’язів. 

При ході хворі накульгують на ногу в результаті її псевдоукорочення або через слабкість стопи. Цей синдром зазвичай розвивається в людей середнього віку, що тривалий час хворіють попереково-крижовим радикулітом або хронічною люмбоішіалгією з частими рецидивами. 

Мало- і великогомілковий нерви в області підколінної ямки можуть стискуватися поєднано або роздільно з накопиченням жирової тканини, варикозно розширеною веною, кістою Беккера, фібромою, дистрофічними змінами у відповідних м’язах. Хворі скаржаться на болі в нозі, що підсилюються при ході. У більшості випадків діагноз встановлюється через кілька років після появи перших симптомів, оскільки симптоми мінімальні. Нерідко хворі самі намацують «пухлину» у підколінній ямці.