Ліжковий режим

Ліжковий режим

 

188 o

В останні роки погляди на лікування захворювань ПНС, зокрема болю в спині, настільки змінилися, що окремі автори називають це «революцією». Застосовуване раніше лікування мало на меті відгородити хворого від будь-якої фізичної напруги протягом тривалого часу (до 10 днів і більше), тому пацієнтові рекомендували тривалий ліжковий режим. Дослідження показали, що 2 дні ліжкового режиму настільки корисні для позбавлення від болю, як і 7 таких днів.

Взагалі, рання активізація пацієнтів не тільки зменшує терміни тимчасової втрати працездатності, а й знижує частоту розвитку депресивних розладів. 

Проте, згідно з сучасними уявленнями, ліжковий режим обґрунтований тільки в початковий період захворювання, максимум у перші 2–4 дні, головним чином, у важких випадках з вираженими корінцевими симптомами. Після цього хворого варто оберігати тільки від перенапруги і від антифізіологічних навантажень на хребет (сюди належить тривала сидяча робота в офісі, наприклад, робота за комп’ютером, автоводіння та ін.). Подовжений ліжковий режим тільки погіршує шанси на повне видужання і швидку реконвалісценцію, що підтверджується результатами численних клінічних досліджень. 

За клінічними показаннями варто дотримуються такого алгоритму: 1–2 доби – ліжковий режим, 2–10 діб – напівліжковий режим, 10–20 діб – активний руховий режим. 

Вирішальна роль у консервативному лікуванні вертеброгенних синдромів належить припиненню навантажень по осі хребта і забезпечення спокою в ураженому диску.

Найлегше це може бути досягнуто призначенням суворого ліжкового режиму. В усіх гострих випадках рекомендуємо його, принаймні, на 2–3 дні. Якщо немає об’єктивних доказів компресії корінців спинномозкових нервів, спокій повинен бути обмежений 1–2 днями після початку захворювання або загострення.

При потребі, під матрац варто класти щит. Голова хворого повинна лежати на низькій подушці. Як кажуть в народі: «Подушка нехай пристосовується до голови, а не голова до подушки». При виборі оптимальної подушки критерій той же, що і при виборі жорсткості матраца: невелика напруга м’язів шиї у всіх положеннях тіла під час сну. Якщо хворому зручно, під коліна підкладаємо валик, оскільки спокій ніг і згинання їх зменшують натяг корінців (див. фото 347).

Ліжковий режим у гострих випадках, крім припинення навантажень на диск, створює умови для рубцювання тріщин і розривів фіброзного кільця, зменшення внутрішньодискового тиску і реактивного набряку, травматизації (зменшення натягу) корінців, унаслідок чого подовжується тривалий світлого проміжку і навіть клінічного видужання з повним відновленням працездатності. Ці структурні зміни, рефлекторні реакції стабілізують міжхребцевий диск і запобігають його подальшому руйнуванню, різко знижуючи або компенсуючи навантаження. Збережені хондроцити отримують при цьому умови до проліферації й ефективного посилення синтезу основної речовини, структурно закріплюючи стабілізацію диска на сталому рівні новоутворення основної речовини. 

Всього лише 15 років тому майже єдиним варіантом лікування болю в спині був повний ліжковий режим доти, доки біль не зникала.

Пацієнтам із вираженими болями у спині, які іррадіюють в ногу з гострим перебігом (стадія загострення), призначається ліжковий режим терміном від 2 до 4 днів (вважаємо, що перебування в ліжку більше 4 днів може сприяти ослабленню саногенетичних реакцій). Хворий приймає захисну, антальгічну позу (на боці, напівбоком, на колінах і ліктях) (фото 348). Захисні пози можуть бути досить різноманітні, ідеальну позу допомагає знайти лікар. У випадку, коли відпочинок в ліжку необхідний, потрібно знати декілька найзручніших положень. Лежати треба в тій позі, при якій хворий не відчуває болю. Таке лікування положенням приносить найбільше полегшення.

Антальгічні пози в ліжку:

1 – Однією з ефективних «розвантажувальних» поз є поза «90° і 90°»: хворий лежить на спині, ноги зігнуті в кульшових і колінних суглобах під кутом 90°, гомілки спочивають на підставці, висота якої дорівнює довжині стегна. 

2 – «Поза птахолова» дає найменше навантаження на міжхребцеві диски, суглоби і м’язи: потрібно покласти під голову маленьку подушечку і ще дві-три подушечки під коліна, щоб зігнути ноги в кульшовому і колінному суглобах. 

3 – «Бічна поза птахолова» – лежачи на боці з прямою спиною, з підтягнутими колінами і з подушкою між ними, поклавши одну ногу на іншу, а руку – під голову. Ця поза найоптимальніша для людей, що страждають від болів у спині. Вона є вихідною для того, щоб лягти або встати з ліжка. 

4 – Лежачи на боці в позі «плоду», ноги злегка зігнуті в колінних і кульшових суглобах, підборіддя спрямоване до грудей.

5 – Лежачи на спині, під голову і коліна кладуть подушки. При лежанні на спині – складають ковдру під спину, або використовують для усунення лордозу перекидання ніг через спинку ліжка. 

6 – Лежачи на животі, підкладають подушку під живіт (фото 349.3). Це забезпечує згладження лордозу в області попереку і біль зменшується. Люди з надмірною вагою можуть виявити, що сон на животі, навіть без подушки, приносить їм полегшення, але в осіб із плоским животом така поза може викликати біль.

Добре допомагають різні валики: під коліна, маленькі під талію, великі подушки під живіт.

Ліжко повинно бути напівтвердим. Поверхня повинна бути горизонтальною і рівною, таким чином диван (якщо він не жорсткий) для цієї мети не зовсім підходить. Рекомендується спати на щиті, поклавши на нього матрац, і вставати з ліжка тільки для фізіологічних потреб. Спати потрібно в теплій постелі. Спина, особливо хребет, повинна бути цілком укрита. Можна користуватися електрогрілкою, водяною грілкою, але температура їх не повинна бути вищою за температуру руки. Відчуття легкого тепла нейтралізує біль.

Повертаючись у ліжко, що відбувається важко, хворий при дискогенній патології намагається іммобілізувати поперекову частину хребта і хвору ногу в найзручнішому, безболісному положенні і всі рухи робить за допомогою здорової ноги та рук.

Не допустимі повороти в ліжку навколо осі хребта. Для повороту тіла або переходу в положення сидячи слід зігнути ноги в колінах, спираючись на лікті однієї руки і долоні другої, зробити третьою точкою опори сідницю і сідати, повертаючись на ній. Спокій нічого на вартий, якщо він не абсолютний, тому слід наполягати на повній, за можливості, забороні вставання з ліжка. Однак, користування судном не тільки пригнічує психологічно але і супроводжує напругу рухів в поперековій ділянці. 

Спостереження над зміною статики хребта в хворих з дискогенними розладами підказали ще один шлях лікувальних заходів. Випрямлення кіфозу і лордозу створюють умови для зменшення больового синдрому, що забезпечується натягом заднього півкола фіброзного кільця та зменшенням його випинання в просвіт хребетного каналу. Збережений у тому або іншому ступені поперековий лордоз можна розглядати як своєрідний резерв компенсації. Тому заходи, спрямовані на ліквідацію (зменшення) лордозу, є ще одним напрямком консервативної терапії. А пацієнтам літнього віку з вираженим грудним кіфозом і перерозгинанням шийного відділу, щоб випрямити хребет і захистити суглоби та хребетну артерію, покращити венозний відтік з черепа варто користуватися високою подушкою. Хоча для більшості пацієнтів слід використовувати низьку подушку (можна й дві, як прийнято в Західній Україні). Загалом, ефективним і простим методом профілактики та лікування (особливо при ранкових болях в шиї) є використання ортопедичних подушок, які підбираються індивідуально. 

Принагідно наведемо вікову класифікацію в пізньому онтогенезі людини (за даними ВООЗ, 1963):

– молодий вік – до 45 років,

– середній вік – 45–59 р.,

– похилий (літній) вік – 60–74 р.,

– старечий вік – 75–89 р.,

– довгожителі – 90 р. і старші.

До речі раніше стверджували, що по стану кровоносних судин можна судити про вік людини, тобто похилий вік сам по собі є причиною розвитку атеросклерозу.

М’язи щодня мають потребу в повному фізіологічному розтягненні. Найкраще його здійснювати при невеликому навантаженні. Хворий повинен навчитися виконувати такі рухи, при яких розтягнення уражених м’язів було б плавним з обмеженою болючістю і не залишало після себе тривалого тупого болю.

Витримати ліжковий режим, як правило, непросто. Люди важко пристосовуються до змін у своєму житті і завжди здається, що є легший шлях. До «байдикування» необхідно відноситися з усією смиренністю, не хвилюючись, інакше все це не принесе користі.

При підгострому і хронічному періоді ліжковий режим створює тривалі періоди відпочинку між вправами, дозволяє спині відновитися, після чого можна продовжити терапію. У горизонтальному положенні не тільки нормалізується обмін речовин у проблемній ланці, але і послаблюється м’язевий спазм. У міру того як розслаблюються м’язи, біль слабшає, а кровообіг відновлюється. Токсичні продукти запального процесу природним шляхом відводяться від нервових закінчень, і біль стає непостійною. 

Навіть у ліжку потрібно бути за можливості активним. Не лежати нерухомо, це суперечить задачам лікування. Бути розслабленим і достатньо активним, але спина повинна залишатися в горизонтальному положенні. Час від часу намагайтеся виконувати вправи. Відпочивати в тій позі, у якій найкомфортніше. Розмістити в межах досяжності все, що може знадобитися: книги, пульт для телевізора, телефон, дещо з продуктів й ін.

Переміщення в ліжку хворий робить без сторонньої допомоги, тому що він – знаходить для них оптимальні безболісні прийоми, у той час як стороння допомога нерідко тільки підсилює біль. Зовнішнє оточення повинно бути спокійним, звільненим від усіх неприємних подразників (звичайно, хворий сам визначає їх).

Для усунення лордозу і посилення кіфозу, особливо якщо пошкоджені міжхребцеві суглоби, можна користуватися провисанням в гамаку, підкладанням складеної ковдри під спину, перегинанням ніг через спинку ліжка, підкладною подушкою під живіт і ін.

Лежання в ліжку при скороченому стані уражених м’язів підсилює активність їх тригерних точок, тоді як здійснення будь-яких дій у положенні стоячи або сидячи дозволяє втягнути в них уражені м’язи і зменшити активність тригерних точок. Качання у фізіологічно зручному кріслі-качалці з м’якою подушечкою під шийним відділом є гарною лікувальною процедурою, що веде до релаксації і рухливості м’язів.
Зміна пози, повороти, вставання, повинні здійснюватися акуратно, без ривків, з додатковою опорою руками на оточуючі предмети, на стегна. Всі зазначені пози, прийоми, спрямовані на розвантаження хребта – вони допомагають зняти больовий синдром. 

При вставанні і ході поперековий відділ фіксують напівтвердим корсетом. Найпростіший варіант – обгортання тулуба складеним простирадлом і закріплення його шпильками.

Вставати потрібно обережно. Для цього потрібно переміститися до краю ліжка і звісити ноги (фото 352.1). Підніматися боком, відштовхуючись від ліжка обома руками і втягнувши живіт. Коли корпус приймає вертикальне положення, ноги опускаються на підлогу самі. Не варто вставати більше 2–3 разів на день. Щоб піднятися, потрібно обов’язково обпертися на руки, а потім плавно встати, уникаючи нахилів верхньої частини тіла вперед (фото 352.2). Пересуватися хворий повинен дрібними кроками. 

Слід вважати, що одним із варіантів ортостатичної гіпотензії є відтермінована ортостатична гіпотензія, яка виникає після 3 хв перебування у вертикальному положенні (цей стан може бути ранньою формою дисфункції симпатичної НС).

Щоб лягти в ліжко, повторити все потрібно в зворотньому порядку. Перемістити вагу верхньої частини тіла на долоню руки, яка лежить на ліжку, і повільно лягти, переміщаючи вагу на лікоть, в той час як ноги піднімаються на ліжко. Тримати спину потрібно прямо.

Вставати зранку з ліжка потрібно вкрай обережно. Народна мудрість говорить, що зранку «сон ще залишається в кістках». Після сну мускулатура ще не підготовлена до перенесення навантажень, кровообіг запрограмований на нічний спокій і обмежений. Міжхребцеві диски, головним чином, ще не вийшли з нічної фази спокою. Треба повільно і ніжно потягнутися, витягнутися, зробити розтяжку і, не поспішаючи й усвідомлено, боком вставати з ліжка.

Варто вставати м’яко, повільно й уважно.

При вираженому больовому синдромі, очевидно доцільніше рекомендувати робити шлях у туалет на милицях, а на стільці сидіти, спираючись на нього долонями витягнутих рук. Також і для прийому їжі необхідно обережно, змінюючи горизонтальну позу на сидячу, сідати, спираючись (але тільки долонею однієї руки, іншу звільняють для їжі) на постіль або сидіння стільця. 

Потрібно пояснити пацієнтові, щоб він залишив домашню роботу, якщо не може ходити або стояти без болю протягом 30 хв і почуватися зручно в сидячому положенні без посилення болю протягом 20–30 хв. Коли біль у попереку загострюється, потрібно обмежити дії – і пацієнт видужає швидше, і будуть менше турбувати хронічні або рецидивні болі. Потрібно збільшувати свою активність по мірі зменшення болю.

Ні в якому разі не слід викликати хворого в гострий період у поліклініку для проведення ін’єкцій, фізіотерапії або блокад. Подібна хибна практика, на жаль, досить поширена.

З огляду на це, в гострому періоді хворий повинен лікуватися або в стаціонарі, або вдома, але не амбулаторно, як нерідко буває, коли він із великим трудом добирається в поліклініку, щоб отримати фізіотерапевтичну процедуру або ін’єкцію вітаміну В чи іншого медикаменту.

Забігаючи вперед, відзначу, що ми є також супротивниками передчасної виписки хворого зі стаціонару на амбулаторне доліковування, якщо практично відсутній ефект консервативної терапії. Таке амбулаторне лікування затягується нерідко на місяці, а хворий залишається непрацездатним. Консервативне лікування в стаціонарі повинне привести до зникнення або значного зменшення больового синдрому, а через кілька днів після виписки хворий повинен приступити до своєї або полегшеної роботи, продовжуючи виконувати профілактичні рекомендації. 

При розширенні режиму хворих навчають «протибольовій поведінці» – сидіти рекомендують з опорою об спинку стільця (можливе підкладання валика під поперек), без нахилу тулуба вперед, щоб передній край сидіння не давив на стегна. 

При вставанні зі стільця радять протягом 40–60 с підтримувати опір на долонях витягнутих рук, а потім, щоб утримати вертикальне положення хребта, переміститися на край сидіння, розвернутися під кутом приблизно 45° так, щоб об сидіння упиралося стегно лише однієї ноги, і з цього положення встати (при такому русі навантаження падає на м’язи-разгиначі ніг, а не на паравертебральні м’язи). Підкреслюється неприпустимість пози, стоячи з нахиленим вперед тулубом.

При підйомі по сходах, через слабкість у ногах потрібно бути досить обережним, для виключення нахилів вперед рекомендують здійснювати поворот тулуба на 45° і пересуватися приставними кроками.

Людина проводить у ліжку 1/3 частину доби, тому воно повинно бути зручним, а його конструкція – відповідати фізіологічним вигинам хребетного стовбура. Цього досягають, поклавши на рівну підставу м’який матрац. Важливо також дотримуватися правил відповідності маси тіла людини і товщини матраца. Так, людині з надмірною вагою підійде ліжко з відносно твердим матрацом, у той час як людині витонченої статури – з м’якшим. Якщо перевага віддається поролонові, то людина з надмірною вагою повинна вибирати більш товстий матрац, щоб постіль не виявилася занадто твердою. 

Незважаючи на двояке відношення до ліжок з водними матрацами, слід зазначити, що багато хто з страждаючих болем у спині, використовують їх. Перш, ніж купити таке ліжко, слід випробувати його.

Існують матраци, що повторюють контур тіла і підтримують спину, незалежно від своєї форми. Ці матраци наповнені спеціальною піною або повітрям. Деякі з пацієнтів називають їх незамінними, у той час як інші відмовляються від них. Ідея повної підтримки спини добра, але деяким пацієнтам потрібна для комфорту тверда поверхня.

Щоб зробити ліжко жорсткішим, варто підкласти під матрац фанеру, що й робиться у більшості стаціонарів. Щоб зробити ліжко м’якшим, потрібно підкласти подушки. 

Матрац повинен рівномірно розподіляти навантаження. Він повинен підтримувати і зберігати положення тіла там, де на підстилку виявляється найменше навантаження, і не обмежувати волю рухів, яка необхідна людині під час сну. Гіршим є той матрац, який приймає форму тарілки й утворює глибоку яму. Тобто матрац не повинен бути м’яким, і в його центрі не повинна утворюватися затишна вм’ятина. 

При цьому навантаження розподіляється не рівномірно, а точково. Хребет провисає, окремі м’язеві групи розтягуються, а інші області виявляються під посиленим тиском. Необхідний руховий простір звужується, оскільки спляча людина постійно «скочується в яму». Крім цього, варто звертати увагу на такі речі, як поверхневе дихання, поглинання поту і достатнє провітрювання тіла. Необхідні правильний вибір матраца і повноцінний відпочинок під час сну. 

Дійсно люди проводять достатню частину свого життя лежачи в ліжку, тому економити на матрацах не слід! Матрац повинен підтримувати спину в такому положенні, щоб хребет під час сну утворював пряму лінію, максимально розпрямлявся і при цьому з хребта максимально знімалося б навантаження.

Взагалі існує багато точок зору щодо жорсткості спального місця. Як правило, кожна з них має раціональне зерно. Суть розбіжності в тому, що для відпочинку, з одного боку, потрібне глибоке розслаблення м’язів і для цього переважніше використовувати м’яке зручне ложе чи матрац. З іншого боку, для профілактики вертеброгенної патології або для попередження розвитку набряку в пацієнтів з даною патологією потрібне належне напруження м’язів спини і живота, для чого потрібне жорстке або напівжорстке ложе. Але чим жорсткіше ложе, тим сильніше напружені м’язи. Тут потрібна, як і у всьому, золота середина.

Як зауважує народна мудрість: «Скажи, на якому матраці ти спиш, і я скажу, що в тебе болить». Хто страждає болем в спині, краще місце – тверде ліжко. Проте, на декого це діє позитивно, а на інших – негативно. Існує декілька тестів.

Як уже було сказано, коли в людини надмірна вага і на матраці незручно відпочивати, то можна під нього підкласти, наприклад, ковдру. Можливо, навіть буде краще лежати (або спати) на підлозі на пуховій ковдрі. 

Отже, одним з найважливіших елементів у квартирі є матрац, адже люди проводять на ньому близько третини свого життя. Матрац повинен мати здатність легко адаптовуватися й не прогинатися за формою тіла. До речі, у казці Г.Х. Андерсена роспещена принцеса на ранок відчувала себе повністю не відпочившою, швидше за все, не через горезвісну горошину, а тому, що постіль її була занадто м’якою.

Також важливе значення має правильне опорожнення кишечника.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).