Тракція (витягнення)

Тракція (витягнення)

 

188_o.jpg

Про тракційну терапію згадував свого часу Гіппократ.

Тракційні техніки. Знаменита «Гіппократівська лавка», що широко використовувалася до ХІХ ст. (Лаврентіївська бібліотека, Флоренція, Ітілія).

«Вправляння» відбувається внаслідок градієнта тиску, що утворюється між пролабованою і непролабованою частинами міжхребцевого диска. При поступовому збільшенні ваги вантажу пропорційно знижується і внутрішньодисковий тиск, поки не наступив фіброз диска або м’язів хребта. Пропорційне зниження величини внутрішньодискового тиску відбувається, допоки вага вантажу не перевищує 17–20 кг. При більшому навантаженні виникає рефлекторна генералізована м’язева напруга хребетних м’язів. 

У лікувальній практиці раніше часто використовувався найпростіший спосіб у вигляді витягнення на похилій площині вагою власного тіла. Витягнення забезпечує зменшення обсягу пролабуючої частини диска. Доступне витягнення на звичайному лікарняному ліжку. Головний кінець її піднімається на висоту 50–60 см. Лямка шириною 8–10 см проводиться через груди хворого, пахвові впадини і фіксується до спинки ліжка на рівні тулуба (фото 339.2). Фіксація хворого можлива також за допомогою двох м’яких кілець, що підтримують його за пахвові впадини. Витягнення масою власного тіла нерідко поєднується з кіфозуванням для ліквідації лордозу. Тривалість тракцій – 4–6 год на добу з трьома перервами по 30 хв протягом 3–4 тижнів. 

У 1826 р. Дж. Мітчел повідомив про лікування «спондиліту» розтягненням.

Раніше також застосовували дозоване витягнення гирями в горизонтальній площині.

189_o.jpgРозтягнення або витягнення хребта проводиться сухим і підводним способом. Сухе витягнення проводиться 3-ма способами:

1 – Тяга за плечовий пояс паховими лямками, при цьому хворий знаходиться на щиті з піднятим головним кінцем ліжка – витягнення відбувається за рахунок ваги тіла. Це найпростіша форма витягнення і може проводитися в домашніх умовах, забезпечення кута в 45° створюється за рахунок табуретки, поставленої під кінець ліжка.

2 – Надіваються два пояси – грудний і поперековий, до обох через блок прикріплюється вантаж, поступово збільшуваний від 5 до 20–25 кг. Витягнення проводиться на прямій площині.

3 – Вантаж прикріплюється до поперекового пояса через блок, хворий знаходиться на щиті з нерухомо закріпленим грудним поясом. Можна рекомендувати також хворим висіти щодня по 2–5 хв, тримаючись руками за поперечину або косяк дверей, а також пристебнувшись поясом до шведської стінки. 

Варто зазначити, що для розтягнення зв’язкових структур хребта досить зусилля близько 9 кг. 

Застосування тракції при вираженому та помірно вираженому больовому синдромі (гострий перебіг, стадія загострення) не бажане. 

Механізм лікувальної дії витягнення хребта пов’язують зі зниженням внутрішньодискового тиску, з декомпресією вражених невральних структур і зменшенням напруги паравертебральних м’язів. Метою витягнення при шийній патології є розширення міжхребцевих отворів, усунення підвивихів суглобів, зменшення м’язевих контрактур, зменшення задніх випинань диска, усунення подразнення (ірритації) періартеріальних сплетень. У гострому періоді захворювання тракційне лікування обмежене і має більше протипоказань, ніж показань. 

З обережністю слід застосовувати ручну тракцію поперекового відділу хребта в період прогресування загострення, призначається також у горизонтальній площині, сеансові передує медикаментозне зменшення напруги паравертебральних м’язів (анальгетики, міорелаксанти). При згладженні поперекового лордозу рекомендується ручна ритмічна тракція за підняті та злегка зігнуті в кульшових і колінних суглобах нижні кінцівки лежачого на спині хворого. Таке положення забезпечує формування нейтрального положення осі хребта або невеликий поперековий кіфоз і максимальне розслаблення поперекової мускулатури. Лікар фіксує область гомілковоступневих суглобів пацієнта в себе під пахвами, охоплює долонями гомілки і робить потягування напівзігнутих ніг з наростаючим зусиллям так, щоб тіло пацієнта не зміщалося в напрямку тяги. Коли потрібна менша значна тракція, то лікар фіксує гомілково-ступневі суглоби руками (див. фото 341.1). При гіперлордозі, що відмічається рідше, здійснюють тракцію в положенні хворого лежачи на животі: лікар охоплює кісточки пацієнта і, упираючись об край кушетки, робить ритмічні потягування з наростаючим зусиллям. Можна також проводити витягнення на похилій площині власною масою тіла пацієнта при піднятому на 50–60 см головному кінці ліжка з фіксацією тулуба за пахвові западини петлями із широких стрічок. Тривалість тракції становить 4–6 год на добу із 3-ма переривами по 30 хвилин. 

Застосування тракції при помірному або слабко вираженому больовому синдромі (підгострий перебіг, стадія регресу загострення). Тракційне лікування, запропоноване в 1950-х роках для хворих з радикулярними синдромами, у даний час в деяких клініках використовується і при дискогенних порушеннях на стадії стихаючого загострення. Основними показаннями до його застосування вважаються підгострі болі в спині і кінцівці, переважно обумовлені дією компресійного фактора. Протипоказання до тракції хворих на даному етапі захворювання включають судинні корінцево-спінальні синдроми (за винятком випадків не грубих повільно розвиваючих радикуломієлоішемічних порушень, обумовлених дією компресійних факторів у хворих з досить широким спинномозковим каналом; синдром стиснення кінського хвоста; наступні зміни, що виявляються при рентгенографічному: виражена, уточнена функціональними рентгенограмами нестабільність на одному або декількох рівнях, різке зниження висоти міжхребцевого диска з явищами фібротизації, виражені задні остеофіти, грубий артроз фасеточних суглобів, остеопороз, істинний спондилолістез (зі спондилолізом). 

Витягнення при підгострих болях, обумовлених патологією поперекового відділу хребта, найчастіше здійснюють на тракційних столах у горизонтальній площині або у воді. Для витягнення в горизонтальній площині використовують спеціальні столи з нерухомими або рухомими платформами (так зване «сухе» витягнення) (див. фото 343).

У витягненні шийного відділу хребта застосовується ручне витягування, витягування петлею Гліссона на спеціальному кріслі чи стільці, на похилій площині з вантажем, горизонтальне у воді, зокрема у ванні, за допомогою петлі Гліссона, вертикальне витягування в басейні без вантажу з головотримачем і застосуванням вантажу на поперековий відділ. 

На сьогодні існує значна кількість спеціальних електростолів та інших конструкцій для здійснення сухого витягнення. За відсутності спеціальних столів допустимо використовувати найпростіший спосіб – витягнення по похилій площині масою власного тіла (тобто без додаткового вантажу або пристроїв, що тягнуть), з піднятим головним кінцем ліжка і фіксацією м’якими кільцями за пахові западини. 

Важливо пам’ятати про те, що передозування тракційної терапії можуть призвести до зниження фіксаційних властивостей м’язево-зв’язкового апарата і збільшення важкості протікання захворювання. Після завершення курсу витягнення основні зусилля направляються на створення локальної міофіксації в області враженого хребцево-рухового сегменту (ХРС), для чого застосовують акупунктуру паравертебральних точок, точковий масаж, ЛФК. 

Застосування тракції при нерізко або помірно вираженому больовому синдромі (хронічний перебіг, стадія неповної ремісії). На практиці тракційне лікування при хронічних болях у спині застосовується рідше, у зв’язку з тим, що такі хворі зазвичай лікуються в амбулаторних або санаторно-курортних умовах, де можливості такої терапії обмежені. У цілому ж показання і протипоказання до тракції відповідають тим, що описані вище для стадії стихаючого загострення. У пацієнтів із хронічними болями нерідко виявляється надлишкова релаксація паравертебральних м’язів і гіпермобільність ураженого відділу хребта. 

При тракціях нестабільність ХРС легко можна збільшити, викликавши в такий спосіб клінічне погіршення. Проведення витягнення при гіпермобільності враженого відділу хребта вимагає одночасної стимуляції його локального м’язевого захисту.

У процесі лікування тракціями в хворих із синдромом грушоподібного м’яза погіршувався і суб’єктивний стан – підсилювалися болі. Подібного погіршення не спостерігається, коли до тракції грушоподібний м’яз інфільтрувався новокаїном, що призводить не тільки до розслаблення напруженого м’яза, але і до зменшення патологічної імпульсації з його рецепторного поля. Така тимчасова дерецепція призводить до зменшення м’язево-тонічних і інших рефлекторних явищ нейроостеофіброзу. 

Найдоцільніше націлені на певний відділ хребта відносно локальні, дозовані і нетривалі тракції, що, поруч з тимчасовою декомпресією корінця, забезпечили б і підтримку пошкодженого диска, і рефлекторний ефект процедури. Наявний досвід переривчастого (тобто непостійного), від декількох хвилин до години, дозованого розтягання на горизонтальних столах являє можливість контролю тракційних сил, їх поступового нарощування і зменшення, щоб уникнути рефлекторних м’язевих спазмів. 

Апаратні методи тракційної терапії, що здебільшого застосовуються при вертеброгенній патології, зокрема дискогенній, мають ряд переваг: зручність у застосуванні, точне дозування тракційного навантаження, використання різних режимів роботи (статичний чи інтермітуючий, тобто періодичний), можливість зміни положення тіла пацієнта, можливість зміни вектора сили. 

В інших випадках для попередження посилення болів доцільно поєднувати грязелікування з фонофорезом гідрокортизону або проведення його під прикриттям антигістамінних препаратів. В санаторно-курортних умовах можливе проведення дозованої горизонтальної тракції поперекового відділу хребта в сірководневих ваннах.

Ефективно застосовувати підводне витягування – лікувальний метод, що поєднує фізичний вплив води на організм з витягуванням.

Протипоказання до застосування тракції.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).