Гомеопатія

ГОМЕОПАТІЯ

 

311

Все є отрутою і все є ліками – і лише доза робить речовину або отрутою, або ліками
Парацельс

Гомеопатія (від грец. homoios – подібний, однаковий; раthos – хвороба) це спосіб лікування хвороби, що полягає в застосуванні малих доз тих ліків, які у великих дозах викликають в здорової людини ознаки цієї хвороби.

Німецький лікар Християн Ганеман у 1790 р., займаючись перекладом, опублікував переведену ним з англійської мови на німецьку книгу шотландського професора В. Куллена, присвячену лікарській практиці. 

Увагу Х. Ганемана в цій книзі привернуло повідомлення про збудливу дію хінної кірки на шлунок. Щоб перевірити цей ефект, Х. Ганеман випробував на собі його дію. На здивування дослідника, у нього виникла симптоматика малярії, яку він переніс кілька років тому назад. Х. Ганеман повторював цей дослід і на собі, і на своїх близьких. Він прийшов до важливого висновку: хіна не тільки виліковує переміжну лихоманку, але й здатна також викликати більшість її симптомів у здорової людини. Після цього став зрозумілим і факт виникнення періодичної лихоманки й інших симптомів, подібних з такими при малярії у робітників, що тривало контактують з корою хінного дерева.

Х. Ганеман вивчив ряд інших відомих у той час лікарських засобів і отримав такий же результат. Прийняті всередину у великих дозах «ліки» викликали симптоми, що нагадують клінічну картину відомих захворювань. Виявлена подібність симптомів хвороби із симптомами інтоксикації лікарської речовини склало найважливішу передумову обґрунтування гомеопатії. 

У статті через 6 років Х. Ганеман писав, що для лікування захворювань потрібно застосовувати засіб, здатний викликати штучну хворобу, можливо більше подібну хворобі, тобто similia similibus curantur – подібне лікується подібним. Цей основний принцип гомеопатії, поєднаний з можливістю лікування дозами ліків, в узагальненому вигляді був представлений Х. Ганеманом в 1810 р. у праці «Органон лікарського мистецтва». 

Зменшення доз «подібних» ліків, згідно з Х. Ганеманом, закономірно підсилює лікувальний ефект. Найважливішою умовою цього є розроблена Х. Ганеманом методика приготування лікарських розведень – сурова система струшувань. Ліки, приготовані таким чином, набувають «силу», «динамізуються». Цю методику приготування ліків Х. Ганеман називав також «потенціюванням», а розведення – «потенціями».

Постульований Х. Ганеманом принцип отримав численні приватні підтвердження. Наприклад, спориш у великих дозах викликає важке пошкодження організму зі спазмом судин, що ускладнюється розвитком гангрени, а в малих дозах ефективний при облітеруючому атеросклерозі. Ртутні препарати в токсичних дозах вражають організм, при цьому значно уражається кишечник (важкий виразковий коліт); а в малих дозах діють ефективно при дизентерійноподібних колітах.

Основний гомеопатичний принцип – лікування подібним з використанням малих доз – підтверджується життям і багаторічним досвідом практичної лікарської роботи. З цим принципом узгоджується вся практика використання профілактичних щеплень – імунізація – як специфічна профілактика інфекційних хвороб серед людей і тварин. Для лікування харчової алергії, зокрема і в даний час з успіхом використовуються гомеопатичні розведення алергізуючого організм продукту, зокрема молоко в розведенні 1/1000. І.П. Павлов вказував, що малі дози брому нерідко бувають ефективнішими при терапії хворих неврозами, можуть зменшуватися в сотні разів.

Прості життєві спостереження підтверджують гомеопатичний принцип. Факт зменшення головного болю при стані похмілля від прийому мінімальної кількості алкоголю може розглядатися з гомеопатичних позицій. «Лікуванню» від похмілля, коли в організмі формується метаболічний ацидоз, надають перевагу не алопатичній (соді), а за принципом подібності – огірковому розсолу. Гомеопати в такій ситуації рекомендують Асidum sulphuricum у розведенні 10–3 і вище. Отже, будь-яку отруйну речовину можна застосовувати як гомеопатичні ліки, якщо знати її токсично-динамічні властивості і використовувати в малих дозах за принципом подібності. 

У практику гомеопатії ввійшли кілька сотень засобів, але найуживаніші до 150 з них.

У гомеопатії варто уникати поліпрагмазії, як і в загальноприйнятій фармакотерапії. Кількість медикаментів, що рекомендуються, повинна бути мінімальною

Теоретичне обґрунтування гомеопатичного ефекту. Припускають, що в гомеопатії речовини діють не на молекулярному або атомному рівні, а в зоні присутності електромагнітних хвиль або надміру малих частин. І це принципово можливо, оскільки на думку А.Д. Сахарова, «... велика частина звичайного світу зосереджена в невидимій для нас формі «прихованої маси». Допускають також, що «у процесі «динамізації» (системи струшувань у міру розведення ліків) у розчиннику створюється свого роду «інформаційно-силове» поле з його сигнальними для організму значеннями. У цьому плані заслуговують на увагу пептидні медіатори і близькі до них речовини на зразок цитомединів. 

Для приготування традиційних гомеопатичних препаратів сировиною служать речовини рослинного, тваринного і мінерального походження. Використовують сухі і рідкі лікарські форми. Сухі форми готують шляхом розведення порошків і настойок послідовно додаючи нові порцій розчинника (спирту, цукру, дистильованої води). Для рідких форм матеріалом служать настойки, що готуються із суміші соку свіжих рослин і чистого спирту або шляхом вимочування сухої рослини, у другому – порошки або із самої розтертої речовини, або його суміші з цукром. Використовується десяткова шкала розведень, яка позначається римською цифрою X, і сотенна, яка позначається цифрою без додаткового знака.

Для приготування ліків за десятковою шкалою беруть 1 частину вихідної речовини на 9 частин розчинника (спирт, дистильована вода або цукор). В результаті виходить перше десяткове розведення (потенція), яке в рецепті позначається як X1. 
Друге десяткове розведення (Х2) готують так само: до 1 частини ліків першого десяткового розподілу (X1) додають 9 частин того ж розчинника. Так само готується і третє десяткове розведення, що містить 1/1000 частина вихідного лікувального матеріалу.

В аптеці гомеопатичні препарати видаються у формі порошків – trituration (скорочено trit.), крупинок – granulae (скорочено gran.), рідин – dilution (скорочено dil. або gtt.), мазей – unguentum (скорочено ung.), рідин для розтирань або олій – ороdeldok, oleum (скорочено ороd., о1.). 

Гомеопатичні гранули (маленькі кульки з цукру) відповідають краплі рідкої речовини в адекватному розведенні (див. фото). Низькими розведеннями в гомеопатичній практиці вважають XI, Х2, Х3, 3; середніми – 6, 12; високими – 30 і вище. 

На один прийом, як правило, призначають 6–8 крапель або 6–8 гранул гомеопатичних ліків під язик. Порошки дозуються «на кінчику пера» (ножа).

У гомеопатичній практиці вирішальне значення має як вибір ліків, так і вибір розведення (потенції).

В гострих випадках, коли лікар розраховує на швидкий ефект, надається перевага низьким розведенням при частому прийомі (наприклад, через 1 годину), а при хронічних захворюваннях – високі при рідшому прийомі, тобто 1–2 р. в день або через день.

«Малу» гомеопатію, що включає в себе гомеопатичну допомогу при найрозповсюдженіших захворюваннях і синдромах, можуть опанувати після спеціальної підготовки лікарі загальної практики. «Велика» гомеопатія доступна лише добре підготовленим і досвідченим лікарям-гомеопатам. Правомірність виділення спеціальності «загальний гомеопат» у нашому столітті диференціації медичних дисциплін сумнівна. Мова може йти про терапевта-гомеопата, невролога, ревматолога, травматолога і т. д. 

Використання гомеопатичних засобів при болях

Найчастіше використовуються болезаспокійливі гомеопатичні препарати: Веllаdonnа Х3, 3, 6 – при невритах і невралгії, болю внаслідок запалення; Вryonia Х3, 3, 6 – при невралгії, при гострих болях в суглобах; Асоnitum Х3, 3, 6, 12 – при гострому болю, який супроводжується збудженням, страхом, лихоманкою; Сolocynthis 3, 6 – при виражених судомних болях; Hyoscyamus 6, 12 – при болях на фоні судомних посмикувань; Маgnesia рhosphoricа 6 – при спастичних, невралгічних і судомних болях, які зменшуються від масажу, тепла і від згинання тулуба; Zincum vаlеrianicum Х3, 3, 6 – при спастичних і невралгічних болях на фоні збудження, безсонні, «втомі» у нижніх кінцівках.

Гомеопатичні засоби, які відповідають пекучому характеру болю (за Ж. Каретт): Аrsenicus аlbum 3, 6, 12 – при пекучих болях, як від уколу розпеченою голкою або від гарячого вугілля; Рhosphorus 6, 12 – болі менш інтенсивні, ніж при арніці, болі обмежені (уздовж хребта), підсилюються від тепла; Sulphur 6, 12 – при розповсюджені болів, які менш інтенсивні, ніж при арніці, частіше при хронічних захворюваннях, від тепла ніколи не зменшуються; Secale Х3, 3 – болі заспокоюються тільки від холодних компресів, пацієнт не виносить тепла.

Використання гомеопатичних засобів при вертеброгенній, в тому числі дискогенній патології, невритах і невралгіях

Найчастіше використовують: Phytolacca Х3, 3, 6 – при стадії загострення попереково-крижового радикуліту («біль як електричний струм» (за Ж. Шаретт), переважно праворуч, з відчуттям розбитості, який підсилюється при рухах; Асоnitum Х3, 3, 6 – при люмбаго з відчуттям оніміння і повзання мурашок, особливо якщо спостерігається реакція на переохолодження, супроводжувана збудженням і страхом; Сhamomilla Х3, 3 – при неадекватній реакції на біль відповідно до конституційного типу; Dioscorea 3, 6 – болі при правобічному ішіасі, судомні болі в ногах, погіршення при вставанні і ході, покращуються в спокої; Rhus tоxicodendron Х3, 3 – при невритах, зокрема і сідничному нерві; Маghesium phosphoricum Х3, 3, 6, 12 – біль при невралгії сідничного нерва; Hypericum Х3 – засіб при кокцидинії (головним чином, після пологів); Arsenicym аlbum 3, 6, 12 – при періодичних пекучих болях на фоні страху, зокрема вночі, зменшуються від тепла; Belladonna Х3, 3, 6 – при невритах і невралгії відповідно до конституційного типу; Litium carbonicum 3, 6, 12 – при розповсюдженому остеохондрозі з пошкодженням колінних суглобів і дрібних суглобів стоп; Ammonium muriaticum 3, 6 і Kalium jodatum 3, 6 – ці засоби використовуються разом при болях, які іррадіюють у ноги; Ruta Х3, 3, 6 – при остеохондрозі хребта в поєднанні з ішіасом.

Використання гомеопатичних засобів при астенічному синдромі

Астенічний синдром досить часто ускладнює захворювання ПНС і тому використовують: Silicea 6, 12 – при підвищеній чутливість до зовнішніх подразників, слабкості, нерішучості, підвищеній пітливості, головних болях; Phosphorus 3, 6 – при підвищеній збудливості зі швидким виснаженням аж до повної байдужості, пацієнти уникають будь-яких фізичних і розумових навантажень; Damiana Х3, 3 – при астенізації, головним чином, у чоловіків. 

Гомеопатична акупунктура

Описано близько 200 больових точок, 150 з яких збіглися по локалізації з ТА. Цим точкам було надано назви гомеопатичних засобів, залежно від показань до того або іншого гомеопатичного препарату та від конкретного захворювання. 

У 50 роки ХХ ст. було створено вчення про гомотоксини та створені антигомотоксичні препарати. Також була запропонована методика фармакопунктури гомеопатичних засобів у виді спеціальних нозодів. 

Найчастіше застосовуються антигомотоксичні препарати: Тraumeel S, Zeel T, Coenzyme compositum, Discuc compositum й ін.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).