Синдром «трьох Г» гіподинамія, гіперфагія і гіперпсихія

Синдром «трьох Г» гіподинамія, гіперфагія і гіперпсихія

 

Як було відмічено на початку, завдання лікаря при профілактиці захворювань вертеброгенного генезу просвітницька робота. Доцільно пацієнтів ознайомити із синдромом «трьох Г» (гіподинамія, гіперфагія і гіперпсихія), який у поєднанні з трудоголізмом та відсутністю відпочинку характерний для багатьох людей бізнесу, адміністраторів. У більшості з них проблеми з хребтом, м’язами виникають під впливом епізодичних навантажень, наприклад, на тренажері, під час гри у футбол і т. д. без достатньої для цього підготовки, розминки. Нерідко больовий синдром у цієї категорії пацієнтів стає хронічним через небажання поміняти звичний життєвий стереотип.

Гіподинамія (грец. ὑπό – під і δύνᾰμις – сила, тобто зниження рухливості) це хибне досягнення цивілізації. Цьому сприяє спосіб життя сучасної людини. Здобуваючи освіту (близько 20 років), проводячи велику частину часу, сидячи за столом, за комп’ютером і т. д. люди «набувають» хворобу. Кількість професій, пов’язаних з торгівлею, сферою обслуговування, керуванням транспортом наростає і, відповідно, збільшується кількість людей, що працюють у цій сфері (до 70 %), які продовжують на роботі сидіти, тривало стояти, користуватися автомобілем для пересування. Людина мінімально навантажується де потрібно і максимально – де не потрібно. Гіподинамічні навантаження в положенні сидячи, стоячи порушують живлення міжхребцевих дисків, прискорюють процес дегенерації. Вже навіть і з 20 років у міжхребцевих дисках може спостерігатися дегенеративний процес.

До речі, можна навести ще один приклад гіподинамії. Грижі міжхребцевих дисків спостерігаються у тварин, наприклад, великих представників сімейства котячих, таких як леви, тигри й ін. Серед тих тварин, котрі утримуються в зоопарках, у малорухомих вольєрах, грижі дисків бувають значно частіше, ніж у тих, які живуть на волі.

Таким чином, частота дискогенної патології у 30–40 років досягає свого піку (криза диска середнього віку) і через тимчасову втрату працездатності наносить великі економічні збитки. Тому не дивно, що за даними Національного центру статистики здоров’я населення США, люди у віці до 45 років найчастіше обмежують свою активність через постійні болі в спині та шиї. Криза суглобів зрілого віку настає в 40–50 років, уражаючи хребет і великі суглоби. У літніх людей розвивається тугорухомість хребта (ригідна спина внаслідок компенсації), до 20 % випадків формується дегенеративний стеноз хребетного каналу з переміжною кульгавістю, хронічними болями, що шкодять якості життя. До речі, як стверджував В.Ф. Зеленін, при судинній переміжній кульгавості хворі повинні тримати ноги в теплі, носити взимку теплі шкарпетки, теплі кальсони і тепле взуття. При ході потрібно лише поступово збільшувати швидкість руху.

Взагалі, правильний спосіб життя має першочергове значення для якості життя. На думки експертів ВООЗ, роль медицини у вирішенні проблем збереження здоров’я населення досить скромна – всього до 10 %, а способу життя – 50 % і більше. І звичайно, одним з найпотужніших засобів збереження та зміцнення здоров’я населення є рухова активність.

Якщо узагальнити систематичні заняття ЛФК – то це найбільш важливий фактор з того, що може зробити людина, щоб зберегти здоров’я, продовжити своє життя і втілити в реальність принцип – «старість в радість». Що слід розуміти під фізичними вправами? Це будь-який вид м’язевої діяльності, при якій відбувається почастішання пульсу, збільшується споживання кисню і витрата енергії.

У цій істині мало хто сумнівається. Однак, для багатьох людей вона не стала практичним керівництвом до дії, спрямованим на цілеспрямовану боротьбу за своє здоров’я і довголіття, хоча більшості відомо, що стрижнем здорового способу життя є регулярна м’язева діяльність. А вже навколо неї можуть і повинні бути організовані всі інші фактори, що забезпечують продовження життя, збереження і зміцнення здоров’я. Це: раціональне харчування, правильний режим праці та відпочинку, здоровий сон і самодисципліна, виключення шкідливих звичок й самоотруєння організму та інші.

Гіперфагія (англ. hyper – зверх і phagos – обжерливий) відповідно призводить до ожиріння. Навантаження на хребет у поєднанні зі слабкою мускулатурою в результаті гіподинамії призводять до швидкого зношування, стискуванню дисків, нестабільності багатьох ХРС. У цієї категорії хворих грижі дисків можуть супроводжуватися стійкими болями, міофасціальним синдромом. Дієтологи жартома і алегорично говорять: «Їжте на піввідра менше і ожиріння у вас не буде». І дійсно, механізми збільшення маси тіла – це збільшення споживання їжі, зниження витрати енергії та порушення процесів акумуляції енергії. Тобто, основний механізм ожиріння – це переїдання, що призводить до різниці між великим надходженням енергії і малою її витратою. Хоча в еволюції людини можливість запасання в організмі жиру мала важливе значення. Існує переконлива теорія, що у найбільш пристосованих до виживання представників первісних общин (мисливців-збирачів), змушених покладатися на циклічну доступність харчових ресурсів за принципом «бенкет або голод», поступово розвинувся «економний генотип».

Тут доречно нагадати вислів арабських лікарів: «У людини є тільки два справжні ворога: спокій і жир». З наведених даних видно, що другий ворог знаходиться в повній залежності від першого, а що це - саме так, можуть підтвердити знову мисливці. Жоден з них не може сказати, що він убив ожирілого зайця чи лося. Дикі тварини, яких годують або рятують ноги, ніколи не страждають ожирінням. Не страждають ожирінням і люди, які постійно займаються фізичними вправами, зокрема бігом.

Давньогрецький філософ Плутарх, який досяг 90-річного віку, поряд з іншими правилами для збереження здоров’я, велике значення надавав фізичним рухам і постійній праці. Він порівнював людей, які ведуть пасивну фізичну і духовну бездіяльність, життя з тими, які мовчать, думаючи цим зміцнити свій голос.

Встановлено, що оздоровча дія фізичних вправ залежить, головним чином, від інтенсивності й тривалості м’язевого навантаження. Тільки ЛФК чи праця, які викликають почастішання пульсу до 130 уд/хв і вище, що підтримується певний час у цьому ритмі, приводять до достовірного збільшення витривалості та аеробних можливостей організму.

Зупинимось на тривалості м’язевого навантаження. П’ятихвилинна фіз. зарядка, 5–10-хвилинний біг підтюпцем, короткочасні піші прогулянки менше 30–45 хв хоча і краще ніж нічого, але все ж не дають необхідного оздоровчого ефекту, оскільки не роблять стимулюючого впливу на кардіореспіраторну систему, не сприяють підвищенню аеробних можливостей організму і витривалості, не ведуть до покращення функціональних резервів організму. За образним висловом одного з фахівців, «...малі фізичні навантаження не покращують нічого, крім апетиту».

Гіперпсихія (завищенні вимоги до резервів психіки) виступає як фактор, який обтяжує протікання захворювань ПНС. В умовах хронічного стресу, масової інформації, зокрема негативної, страху – розвиваються астено-невротичні, іпохондричні, депресивні синдроми, психосоматичні розлади. Ці стани відображаються на поставі, м’язах, функції хребта або виявляють наявну в них приховану патологію.

Відмічається серотонінергічний дефіцитарний синдром, оскільки поріг переносимості болю знижується й настає больова мультихімічна гіперчутливість у зв’язку з порушенням центральної модуляції болю. Також біль має тенденцію трансформуватися в больове переживання, а потім і в больове поводження, коли всі дії, реакції людини підлеглі болю і залежать від нього, хворі стають «рабами» болю. Чим більше на біль сфокусована увага, тим сильнішим він стає. Вертеброгенні корінцеві і рефлекторні синдроми протікають важко. Стандартна терапія малоефективна. Проте, призначення транквілізаторів, антидепресантів, анальгетиків центральної дії, психотерапії, корекція способу життя хворого дозволяють досягнути позитивних результатів.

Всі види психотерапії характеризуються загальними принципами: встановлення робочого контакту між лікарем і пацієнтом, вироблення і закріплення установки на видужання, пояснення пацієнту принципу проведеної терапії, перебудова негативного мислення. Інтуїтивно чи ні кожен високопрофесійний лікар – добрий психотерапевт і практично відводить цьому виду терапії велику частину часу свого спілкування з пацієнтом. Як стверджував Г. Ниський: «Наскільки душа краща за тіло, настільки душевний лікар кращий за тілесного». У лікуванні захворювань ПНС, зокрема вертеброгенній, свідомості доводиться приділяти таку ж увагу, як і тілу. Завдання сучасного навчання – озброїти всіх лікарів систематизованими знаннями, що належать до основ аутотренінгу, аутопсихотерапії, аутопсихогігієни, якими повинна володіти кожна освічена людина.

Пригадаємо антистресову пораду людям від ірландського драматурга і публіциста, лауреата Нобелівської премії Дж. Б. Шоу. Психотерапевтичну формулу він представив у творі «Лікар перед дилемою» (1906): «Не переймайтеся. Харчуйтеся регулярно. Спіть нормально. Мужайтесь... Сподівайтеся на майбутнє. Найліпше тонізуюче – чарівна жінка. Найкращі ліки – бадьорість. Найефективніший притулок – наука». Вважаємо, що під поняттям «наука» Б. Шоу в ті часи мав на увазі просвітницьку діяльність, тобто, щоб людина багато читала, відволікалася від повсякденних справ. Отже, найкращий психотерапевт – читання, рибалка, полювання (краще фотополювання), заняття спортом (не професійним), аутотренінг (медитація), екскурсії та багато видів різноманітного відпочинку (найкраще активного).

Потрібно дотримуватися гігієни, яка спрямована на попередження розвитку дегенеративно-дистрофічних змін хребта та міжхребцевих дисків: раціональна дієта (яка перешкоджає ожирінню і містить необхідні мікроелементи для профілактики остеопорозу), боротьба з гіпокінезією (спокійні прогулянки, заняття фізкультурою без підйомів великої ваги і досить різких рухів, плавання, земельні роботи з використанням полегшуючої техніки та ін.), недопускання переохолоджень.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).