Лікування вертеброгенної патології

Лікування вертеброгенної патології

 

Перед проведенням мануальної терапії (МТ) проводять точковий або сегментурний масаж для зігрівання спазмованих м’язів й зменшення їх напруги. 

Вибір прийомів МТ у конкретного хворого здійснюють з урахуванням особливостей неврологічної симптоматики, вираженості болю, ступеню розвитку м’язів та їх напруження, з обов’язковим урахуванням даних отриманих при МРТ дослідженнях про просторове розміщення міжхребцевої грижі, наявності протипоказів.
Сеанс МТ розпочинають із прийомів, направлених на розслаблення м’язів. Для цього застосовують методику постізометричної релаксації м’язів (ПІРМ), яка складається з послідовного розтягування лікарем м’яза 7–8 с, який знаходиться в ізометричному напружені, при помірному вольовому зусиллі хворого, а потім в розслабленому стані. Цикли повторюють 5–6 разів з перервою в 1–2 хв. 

Для відновлення нормального об’єму рухів в хребцево-руховому сегменті (ХРС) унаслідок усунення функціонального блоку (ФБ) та спазму м’язів проводять мобілізацію – повільні, пасивні, ритмічні рухи в одному чи декількох міжхребцевих суглобах, які виконуються в межах їх фізіологічного об’єму, з метою безболісного збільшення рухомості в них (до 10 разів).

Місце локалізації ФБ уточнюють шляхом ретельного порівняння розміру міжостистих проміжків та вивчення розташування остистих відростків щодо поздовжньої осі. Мобілізацію проводять в положенні хворого лежачи на боці, на стороні локалізації больового синдрому. Мобілізацію проводять для підготовки до маніпуляцій в блокованому сегменті чи як завершальну процедуру.

При маніпуляції усувають ФБ за рахунок цілеспрямованого, одномоментного з високою швидкістю і малою амплітудою руху в межах анатомічного об’єму суглобових елементів. Маніпуляцію проводять, починаючи з 3–4 сенсу 2–3 рази на курс, на одному чи декількох ХРС. 

Застосування мобілізаційних прийомів ПІРМ починають на перших сеансах з шийно-грудного та грудинно-поперекового переходів і в подальшому проводять їх щоденно на попереково-крижовому відділі. Маніпуляції проводять, починаючи з 3–4 сеансу 2–3 рази на курс.

При форамінальних та задньолатеральних протрузіях і грижах застосовують всі види МТ, але прийоми виконують тільки на розгинання поперекового відділу хребта, а також поєднують їх з одночасною дистракцією та боковим нахилом в здорову сторону. Маніпуляцію на згинання в нижньопоперековому відділі хребта виконують в положенні хворого лежачи на боці. При секвестрованих грижах зі слабко або помірно вираженим больовим синдромом застосовують більше м’якотканинні техніки при маніпуляціях. При вираженому больовому синдромі маніпуляцію не застосовують.

Категорично протипоказано прикладати зусилля в напрямку повороту, адже поперекові відростки в поперековому відділі хребта направлені вертикально вниз і може відбутися перелом поперекового відростка дуговідростчатого суглобу. При виконанні вищеописаної маніпуляції потрібна обережність, особливо, якщо пацієнт похилого віку, оскільки міцність шийки стегна у нього знижена і може виникнути перелом. 

Хворим із медіальними та парамедіальними протрузіями і грижами міжхребцевих дисків МТ доповнюють ПІРМ в положенні хворого на спині з максимально зігнутими в колінних та кульшових суглобах ногами. На фазі – вдих 7–9 с погляд вверх, спричинюють легкий опір розгинанню ніг хворого, на фазі – видих 7–9 с, погляд вниз, розслаблення. Орієнтуючись за больовим відчуттям хворого, збільшують амплітуду згинання в поперековому відділі хребта. При парамедіальних грижах більшу амплітуду згинання нижньої кінцівки роблять зі сторони грижового вип’ячування. При секвестрованих парамедіальних грижах таку методику виконують з меншою амплітудою рухів. Для передислокації грижового вип’ячування від дурального мішка проводять тільки маніпуляції на згинання поперекового відділу хребта. Вважається, що натягнення задньої поздовжньої зв’язки викликає втягування грижового вип’ячування в міжхребцевий простір, а при маніпуляціях на розгинання виникає розрив фіброзного кільця та випадіння в проміжок хребцевого каналу грижового вмісту. 

Хворим із медіальними міжхребцевими грижами в поперековому відділі хребта проводять тракцію зі згинанням. Амплітуда згинання при тракції обов’язково повинна бути не менше компенсаторного згинання поперекового відділу хребта. Тракція зі згинанням у поперековому відділі виконується в положенні хворого стоячи, з встановленням на рівні мобілізуючого поперекового відділу хребта згинання так, щоб воно було не менше компенсаторної пози пацієнта.

У хворих з медіальними грижами при наявності сколіозу проводять тракцію за одну ногу, зі сторони больового синдрому, із вираженими явищами поперекового сколіозу – тракцію на бічний нахил в сидячому положенні хворого на краю кушетки.

Маніпуляцію при обмеженні бічного нахилу в поперековому відділі хребта здійснюють в положенні хворого сидячи, проводячи оклюзійне обертання, лікар встановлює рівень бічного нахилу верхнього хребця мобілізуючого ХРС. Відчуваючи перенапругу капсули дуговідростчатого суглобу, лікар чинить на видих рух маленького об’єму із застосуванням мінімуму сили в напрямку обмеженого бічного нахилу. 

Також, проводять вертикальну тракцію в ділянці поперекового відділу хребта на певний ХРС в положенні хворого стоячи з виконанням поштовхуючого руху маленького об’єму в суворо краніальному напрямку.

У більшості випадків після проведення маніпуляції хворим фіксували поперековий відділ хребта підтримуючим корсетом.

Ефективна МТ при синдромі хребцевої артерії, беручи до уваги патоморфологічні механізми, зокрема нестабільність ХРС, підвивих (за Ковачем), унковертебральний артроз, оскільки хребцева артерія проходить значну частину свого шляху в кістково-фіброзному рухомому каналі поперечних відростках шийних хребців. Прийоми МТ: на перших сеансах (1–3 сеанси) – міофасціальне розслаблення шийно-грудного переходу, згодом м’яких тканин шийного відділу. Коли прояви вираженості синдрому хребцевої артерії (СХА) зменшуються, то доцільно переходити до послідовної мобілізації шийного відділу у напрямі флексії і ротації технікою м’яких тканин та тракції по осі у поєднанні з технікою м’яких тканин, потім проводити ПІР напружених довгих і коротких глибоких розгиначів голови та шиї, а також мобілізацію ХРС у напрямі латерофлексії пасивними рухами (для усунення функціональних блоків). Курс лікування – 10–12 сеансів. Досить ефективно поєднувати МТ з акупунктурою і озонотерапією.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).