Рефлексотерапія: історія

Рефлексотерапія: історія

 

У 1998 – 2002 рр. було проведено письмове опитування серед 10 тисяч мешканців США, Великобританії та Ізраїлю на тему: «Чи звертаєтеся Ви до нетрадиційної медицини або немедикаментозних методів лікування, якщо Вам нездоровиться?» Позитивну відповідь дали 5646 людей. Друге питання було, яким саме методом респонденти користувалися. Відповіді розділилися в такий спосіб:

30 % ⃰ – користувалися траволікуванням,

20 % – користувалися гомеопатією,

14 % – використовували голковколювання і припікання,

13 % – користувалися мануальною терапією,

7 % – користувалися гіпнотерапією,

6 % – користувалися медитацією і релаксацією,

3 % – відвідували заняття з психотренінгу або індивідуальні консультації психотерапевта,

2 % – користувалися послугами масажиста,

2 % – користувалися аромотерапією. 

⃰ Округлено до сотих.

Таке зацікавлення пояснюється, з одного боку, частими публікаціями у науковій медичній літературі про успіхи в лікуванні різних патологій за допомогою немедикаментозних методів, а з іншого, – наявністю цілого ряду побічних впливів при використанні фармакотерапії, а також її недешевою вартістю. 

Президент Міжнародної Рада з медичної акупунктури (ICMART), професор М.А. Ніколаєв у книзі «Вибрані глави китайської акупунктури» (1999) уточнює: «Доцільно, що традиційна медицина Сходу відрізняється від західної. З позиції розвитку патології, причина будь-якого захворювання в той же час є і наслідком іншого. Ось чому, озброївшись поняттям будь-якого динамічного процесу, можливо в результаті, піднімаючись від причини до слідства, визначається реальна ситуація досліджуваного процесу. По суті, все те, що визначають на Заході як «етіологічне» лікування, є лікуванням лише симптоматичним, тобто терапією другого ступеня. Тому лікар відмовляється від діагностики за чинною причини, і східна медицина, зокрема китайська, акцентує (принаймні, в перший період розвитку хвороби) увагу лікаря на оцінці стану рівноваги всіх систем організму в цілому. Але не можна вважати, що вона задовольняється лише одним цим недостатнім аналізом. Саме тоді, коли буде «виважена» сукупність всіх симптомів, може бути виявлена дійсна причина, яка, як правило, не може бути відкрита первинним (і поверхневим, часто) клінічним обстеженням.

Якими б не були витоки будь-якої медичної традиції, кінцевою метою будь-якого методу лікування було, є і, ймовірно, завжди буде лікування хворої людини. В методології Західної медичної традиції – лікування хворого, а не хвороби. «На лікарняному ліжку лежить не хвороба, не нозологічна одиниця, а хвора людина, з усім різноманіттям індивідуальних симптомів і знаків хвороби, і лікувати необхідно в першу чергу її...» – так стверджував засновник терапевтичної школи М.Я. Мудров (1776–1831).

Китайська приказка говорить: «Не важливо, якого кольору кішка, чорного або білого, важливо, щоб вона ловила мишей!». Це твердження справедливо і у формі відповіді на питання хворого: «яка медицина краща – Східна або Західна?». Краще та, яка здатна вилікувати хворого, застосовується своєчасно і по чітким показанням.

Одним із ефективних засобів лікування захворювань ПНС є рефлексотерапія (РТ). Зокрема, у практиці лікування захворювань ПНС отримав розповсюдження метод голкорефлексотерапії. Визнанням практичної цінності РТ стало впровадження 24-ї лікарської спеціальності «рефлексотерапія» МОЗ Українивід 9 червня 1993 р. наказом № 130 МОЗ України. Формально ж розвиток РТ в Україні розпочався з наказу МОЗ СРСР № 266 від 17 березня 1976 р. про відкриття курсу РТ при кафедрі неврології № 1 Київського інституту удосконалення лікарів (зав. кафедри професор Д.І. Панченко, зав. курсом рефлексотерапії професор Є.Л. Мачерет). На кафедрі (тепер кафедра неврології і рефлексотерапії НМАПО ім. П.Л. Шупика) з 1977 р. відкрилися курси з підготовки лікарів по РТ, завдяки яким підготовлено понад 17 тисяч фахівців, у тому числі й іноземних лікарів. Окрім того, РТ викладається в Харківській медичній академії післядипломної освіти (ХМАПО), Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, Кримському державному медичному університеті ім. Георгіївського, у Київському медичному інституті УАНМ. 

Позитивний вплив рефлексотерапії відмічений багатьма закордонними і вітчизняними авторами. 

Дія голкорефлексотерапії реалізується за рефлекторним принципом через центральну та вегетативну нервову систему. Під впливом голкорефлексотерапії покращується провідність нервових імпульсів, нормалізуються обмінні процеси в пошкодженому нерві, що сприяє зникненню больового синдрому і відновленню функції нерва. Завдяки знеболюванню, шляхом стимуляції йде вивільнення ендорфінів та енкефалінів. Впливом на нейрогуморальні механізми, стимулюється вивільнення серотоніну в ядрах шва та задніх рогах, викид АКТГ та кортизону у кров, нормалізується медіаторний обмін, вуглеводний обмін, вегетативно-ендокринні дисфункції, покращується мікроциркуляція, антиспастична дія на м’язи, седативна дія. Досить ефективна голкорефлексотерапія у хворих із неврологічними проявами ДДЗХ з вираженим больовим синдромом без випадіння функцій. 

На сьогоднішній день підвищується попит на використання методів рефлексотерапії при різних нозологічних одиницях, наприклад, больові синдроми вертеброгенного генезу займають 40 %, хвороби серцево-судинної системи – 35 %, хвороби суглобів – 23 % і хвороби органів дихання – 12 %.

Загальні протипоказання до рефлексотерапії: абсолютні – гемофілія, сепсис, у місцях гнійних висипів чи на ранених поверхнях інвазивні методики не застосовуються; відносні (захищають лікаря від неконтрольованої поведінки хворого) – психомоторне збудження (при психічних захворюваннях, токсикоманіях і інше), галюцинаторні прояви; не рекомендується вплив на нижню частину тіла при ускладненій вагітності. 

У 2010 р. ЮНЕСКО включив акупунктуру (АП) та ігніпунктуру (лат. ignis – вогонь) до списку «Шедеври усної і нематеріальної культурної спадщини людства». Принагіднонагадаємо, що ЮНЕСКО (UNESCO – The United Nations Educational, Scientificand Cultural Organization) – це Організація Об’єднаних Націй (ООН) з питань освіти, науки і культури

 

т29

 Логотоп ЮНЕСКО

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).