Псаммотерапія (лікування піском)

Псаммотерапія (лікування піском)

 

138 o

Механізм дії пісків

Лікування нагрітим піском, або псаммотерапія (грец. псаммо – пісок, терапія – лікування) відоме з глибокої давнини, а точніше, з часів Галена, Геродота й Авіцени. Вони рекомендували своїм пацієнтам, що страждали хворобами опорно-рухового апарату і нирок, зариватися на якийсь час у гарячий пісок.

Головним місцем прикладання теплового впливу є шкірні покриви. В результаті такого впливу в шкірі і прилеглих до неї шарах тканин, включаючи і ряд внутрішніх органів, відбувається досить багато позитивних (термічних, механічних і хімічних) змін, що чинять цілющий ефект на організм.

Згодом, цей спосіб лікування став практикуватися й у Древньому Римі. Особливо серед знатних людей: патриції ніжилися не тільки в знаменитих римських лазнях і саунах, але й у піщаних ваннах. Поступове лікування піском стало самостійним методом терапії різних захворювань. Були розроблені показання і протипоказання для цього могутнього фізичного лікувального фактора. Через кілька століть псаммотерапія поширилася й у сусідні держави, а ще пізніше – і в країни Європи. На початку 60-х років XIX ст. Г. Штурм заснував в Костніце (Чехія) пісочно-лікувальний заклад. Таку ж лікувальну установу в 1863 р. відкрив у Банневіці (поблизу Дрездена, Німеччина) Г. Флемінг.

У нашій країні нагрітий пісок стали застосовувати наприкінці XIX ст. для лікування захворювань суглобів. Народні сільські знахарі передавали з покоління в покоління знання про цілющі властивості піску. Офіційна радянська медицина не вважала псаммотерапію серйозним методом лікування, хоч і не перешкоджала її впровадженню в практику лікувальних установ. Останні десятиріччя псаммотерапія почала переживати своє «друге відродження». Піщані ванни отримали офіційне право практикуватися в курортних лікарнях, ортопедичних центрах і навіть у салонах краси

До складу піску входять кремній, алюміній, подекуди залізо і ряд інших елементів.

Залежно від величини піщинок пісок може бути грубозернистим (більше 0,5 мм кожна), середньозернистим (від 0,5 до 0,25 мм) і дрібнозернистим (від 0,25 до 0,1 мм).

Із лікувальною метою використовують морський, озерний, річковий пісок, до складу яких входять кварц, польовий шпат, слюда, неорганічні солі й інші породи. З терапевтичною метою найкраще підходить середньозернистий пісок. Таким чином, склад пісків визначається властивостями зруйнованих гірських порід, з яких він утворився.

Механізм лікувальної дії піску залежить від термічного, механічного та хімічного впливу. Прогрівання (термічний фактор) шкіри і закладених у ній нервових закінчень, прогрівання м’язів і суглобів. Механічний фактор – це подразнення рухових і чутливих нервових волокон шкіри, через які йдуть рефлекторні імпульси до лежачих у глибині органів і тканин, тобто відбувається ніжний поверхневий масаж, у результаті якого стимулюєтьсякрово- і лімфообіг, підсилюється потовиділення. Хімічний фактор – це стимуляція окисних процесів, що покращують функцію нирок, а це призводитьдо втрати деякої маси тіла. Хімічна активність піску обумовлена тим, що в ньому, крім оксиду кремнію, знаходиться велика кількість карбонатів калію, кальцію і магнію, що призводить до олужнення піску. В зв’язку з цим, при взаємодії зі шкірою людини утворюється вуглекислий газ, що підсилює лікувальний і профілактичний ефект.

Піщані ванни чинять болезаспокійливу дію, зменшують набряклість суглобів, сприяють збільшенню рухливості в них.

Тепло піску здавна вважали своєрідною панацеєю, що дарує чудове видужання від багатьох недуг. 

Цей факт пов’язаний з високою гігроскопічністю піску, яка забезпечує гарну переносимість організмом гарячих процедур. 

В останні роки дедалі частіше звертають увагу і на косметичне використання псаммотерапії. Воно полягає насамперед у схудненні: за курс лікування пацієнти втрачають від одного до півтора кілограмів маси тіла. Можливо багатьом цей результат здається недостатньо ефективним, однак варто дотримуватися головного дієтологічного принципу «повільно, але вірно». Отже, псаммотерапія відповідає основним вимогам «здорового схуднення».

Сучасна медицина знайшла наукове пояснення феноменові цілющої сили псаммотерапії. Вся справа в тому, що, як уже відомо, пісок досить добре поглинає тепло, але досить погано ділиться ним з навколишніми предметами, зокрема і з людським тілом. Саме тому можна тривалий час лежати на досить гарячому піщаному пляжі, без особливого дискомфорту. Гарна переносимість гарячого піску належить також його відмінній гігроскопічності. В зв’язку з цим потовиділення, яке спостерігається при тепловому впливі піску, майже миттєво всмоктується ним, а це попереджає перегрівання організму.

Хімічна активність піску, що робить його реакцію слаболужною, чинить специфічну сприятливу дію на організм. Як вже відмічалося, вода, яка виділяється з потом, активно взаємодіє з піском і утворює вуглекислий газ. В результаті такої реакції тіло людини обволікається своєрідною вуглекислою «плівкою». А це підсилює доставку кисню до органів і тканин, що дозволяє добре стабілізувати обмінні процеси.

Висока ефективність піскових процедур пов’язана і з тим, що під дією теплового фактора змінюються фізична терморегуляція, дихання, трофіка й обмін речовин, перерозподіляється кров, підвищується місцева температура, розвивається активна гіперемія шкіри, обумовлена припливом до неї «гарячої» крові, оживлюються капілярний кровотік і метаболічні процеси, покращується регіональна динаміка, через що знімається пасивність і ригідність м’язів, відбувається розсмоктування запальних процесів. 

Показання до використання піску досить широкі. Головним чином псаммотерапія показана при:

– захворюваннях опорно-рухового апарату (хребта, суглобів, м’язів, сухожилків);

– захворюваннях ПНС (радикулопатіях, невралгіях, невритах, поліневритах);

– хворобах обмінного і травматичного характеру;

– залишкових явищах поліомієліту;

– запальних захворюваннях жіночої статевої сфери.

Піщані ванни чинять сприятливий ефект в період ремісії.

Протипоказання для лікування гарячим піском ті ж, що і для інших методів теплового лікування. Протипоказана псаммотерапія страждаючим декомпенсованими вадами серця, вираженим атеросклерозом, інфекційними захворюваннями, епілепсією, гінекологічними захворюваннями, зокрема фіброміомою матки, ендометріозом, мастопатією. До абсолютних протипоказань для лікування відносяться злоякісні і доброякісні новоутворення або підозра на їхню наявність, активні форми туберкульозу, кровотечі, недостатність кровообігу ІІБ-III стадії.

Методика отримання піскових ванн 

Процедури пісколікування краще проводити в другій половині дня, коли пісок вже добре прогрітий сонцем. Якщо ж пляж знаходиться в країні з досить жарким кліматом, то за добу необхідно випивати не менш 3-х літрів рідини, щоб не тільки заповнити її втрату організмом, але і наповнити організм втраченими з потом макро- і мікроелементами.

Методика піщаних ванн полягає в проведенні загальних або місцевих процедур. Для проведення псаммотерапіїна ділянках пляжу, найзахищеніших від вітру, зранку підготовлюють лунки («медальйони») розміром 2 на 1 м з невеликим насипним валиком по краях. У кожного медальйона встановлюють сонце-захисний надголовник або парасолю. Коли пісок нагріється до потрібної температури, у лунку вкладають хворого і засипають шаром піску товщиною 5–8 см (голову і область серця залишають вільними). 

Дорослим загальну піскову ванну тривалістю 15–30 хв призначають через день, всього на курс 12–15 процедур: температура піску 40–50 °С. Варто ще зазначити, що дітям процедури призначають також через день; тривалість їх не більше 15 хв, на курс лікування 10–12 процедур; температура піску 40–45 °С.

При проведенні піщаних ванн на відкритому повітрі враховують метеорологічні умови: для дорослих їх проводять при радіаційно-еквівалентно-ефективній температурі 17–20 °С.

Методика місцевих піщаних ванн (у виді «штанів», «напівкуртки», «трусів» і ін.) не відрізняється від методики загальних піщаних ванн. Мікробного забруднення на таких пісках практично немає, адже сонце вбиває патогенну мікрофлору.

Можна власноруч спорудити з піску немовби медальйон розміром у людський ріст і лягати туди обличчям догори, головою в тінь, утворенупарасолею або тентом. Шкіра повинна бути суха, тому обов’язково витиратипіт. Під голову варто покласти складений рушник, на чоло – змочену в прохолодній воді серветку, яку бажано змінювати в міру того, як вона нагріється. Попросити, щоб засипали шаром гарячого піску товщиною 5–6 см, причому на животі цей шар не повинен перевищувати 1–2 см. Область серця залишають відкритою.

Температура загальної піскової ванни може бути від 45 до 55 °С. Якщо пісок вологий і недостатньо нагрітий (навіть у сонячний день), псаммотерапію проводити не слід. Тривалість процедури для дорослих – 25–30 хв, для дітей – 10–15 хв. Після закінченні процедури бажано прийняти душ і з півгодини відпочити в тіні.

На пляжі можна приймати і місцеві ванни, закопуючи в пісок хвору ногу, руку або тільки суглоб. Тривалість такої ванни – 1–1,5 год.

Для ванн із піску, які застосовують у лікувальних установах, пісок нагрівають у спеціальних апаратах. 

Загальні процедури проводять в ваннах-ящиках, а місцеві – у спеціальних ящиках (для рук або ніг). Повторне використання піску допускається тільки після прожарювання його при температурі 100–110 °С протягом 15–20 хв. Після прийому піщаних ванн хворого обмивають під душем (температура води 36–37 °С), а потім він відпочиває до 1 год. Піщані ванни добре поєднувати (якщо це рекомендовано лікарем) з рефлексотерапією, фізіотерапією, мінеральними ваннами, кліматолікуванням. Місцеві піщані ванни в цих випадках призначають щодня, а загальні: у дні, вільні від бальнеопроцедур і кліматопроцедур, пов’язаних з охолодженням. Можна приготувати піщані ванни штучного нагрівання і самому. Це робиться в такий спосіб. Очищений пісок нагрівають у бочках, на жаровнях, листах до 110–130 °С, змішують з холодним піском до температури 55–60 °С. Його насипають у дерев’яну шухляду, куди опускають, наприклад, хвору ногу і засипають шаром нагрітого піску товщиною 5–6 см, а зверху закривають ковдрою, щоб зменшити втрату тепла.

Якщо є сумніви в чистоті піску, можна просіяти його через густе сито, промити в будь-якій ємності й пропекти при температурі 120 °С протягом 1,5 год у духовці, у жаровні або на листі, рівномірно помішуючи.

Загальні піщані ванни рекомендовано приймати через день абодва дні підряд, а на третій роблять перерву. На курс – 12–15, рідше 18–20 процедур (якщо лікуючий лікар не заперечує). Місцеві ж піщаніванни можна приймати щодня протягом місяця.

Не варто починати лікування нагрітим піском у дні, що передують овуляції, інакше самопочуття в цей період може погіршитися. Якщо після першої процедури пісколікування з’явилося нездужання, запаморочення – значить далі лікування продовжувати не слід. Під час «критичних днів» і за 2–3 дні перед ними лікування гарячим піском проводити не можна.

Після сеансу лікування піском не можна купатися і загоряти. Потрібно лише обполоскатися теплою водою й протягом 0,5–1 год відпочити в тіні, після чого можна переходити до купання.

Місцеву псаммотерапію можна проводити в домашніх умовах. Нагріти пісок у духовці і висипати його в мішечок із брезентової або льняної тканини. Важкий згорток, що вийшов, потрібно прикласти до хворого місця і закріпити його вовняним шарфом.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).