Грязелікування

Грязелікування

 

Лікувальні грязі (пелоїди) – це мулові осади водойм, торфові відклади боліт, глинисті породи сопок, що застосовуються в теплому стані для грязелікування. Лікувальна дія грязей обумовлена хімічними впливами цих речовин, розчинених у рідкій формі грязі, а також тепловими властивостями грязі. 

Лікувальні грязі відносять до корисних копалин. До лікувальних грязей належать природні органомінеральні колоїдальні сполуки різного походження (мулові, торф’яні, сапропелеві, сопкові та ін.), що володіють великою пластичністю, високою теплоємністю і повільною тепловіддачею, а також містять терапевтично активні речовини (солі, біостимулятори, гази) і живі мікроорганізми. 

Як утворюються лікувальні грязі? На лиманах, тобто мілководних затоках, при затопленні долин рік створюються досить сприятливі біологічні умови для проживання морської фауни і флори. Хороший доступ сонячного світла, відповідний прогрів води і велика кількість фітопланктону сприяють інтенсивному розвитку іхтіофауни. Це обумовлює скупчення величезних рибних мас. Відмирання риб, дрібних тварин, залишків різних водоростей призводить до скупчення величезних мас органічних речовин у мулі. При розкладанні органічних речовин виникає дефіцит кисню з утворенням сірководню в мулі й наддонних водах, що сприяє посиленому осаду заліза і утворенню сульфідного шару. Для окислення органічних речовин вільного кисню в мулі не вистачає. Утворюється сірководень, що відновлює гідроокисли (мінерали) тривалентного заліза, яке у невеликих дозах присутнє майже в усіх чорних породах (це й надає мулам чорного кольору). Відповідно формула «лікувальної грязі» – Fe(HS)2×nH2O. 

Інші органічні речовини також надають грязям темний колір і являються джерелом живлення мікроорганізмів. Органічні речовини накопичують енергію, беруть участь у міграції катіонів, знижують негативну дію токсичних речовин. Крім заліза, в пелоїдах міститься марганець, сірка, фосфор, азот, а також мікроелементи, зокрема йод, бром, свинець, молібден.

До речі, мул – це тонкодисперсний водонасичений неущільнений осад, що утворюється на дні водойм (океанів, морів, озер, річок) і містить 30–50 % часток органічних або мінеральних речовин діаметром менше 0,01 мм. Цікаво, що лікувальна грязь майже в 1,5 раза важча за воду.

На початку XIX ст. грязелікування стало провідною бальнеотерапевтичною процедурою, що проводиться під керівництвом лікарського персоналу. Перші грязелікарні відкрилися в Одесі (1820 р.). Згодом грязелікування розпочалося в Саках, Слов’янську, дещо пізніше на Кавказьких Мінеральних Водах. Як правило, воно проводилося тільки в літні місяці, коли грязь нагрівалася на сонці.

Методика грязелікування опиралася на древній єгипетський метод і ґрунтові грязьові ванни, які проводили, як правило, коло самих грязьових озер. Ґрунтові грязьові ванни застосовувалися «татарським» методом: біля похилого берега в мулі, покритому ропою, виривали поглиблення пропорційне росту людини, щоб можна було занурити тіло до половини. Після нагрівання грязі сонцем до полудня, в яму укладали пацієнта і покривали шаром нагрітої грязі. Процедура тривала від 30 хв до 2 год. Після ванни обмивали пацієнта теплою водою. Потім його укладали в ліжко, вкутували теплою ковдрою, поїли гарячим чаєм, змінюючи білизну майже 5 разів, «аж поки піт зовсім зникне».

В Саках на початку 50-х роках ХХ ст. замість ґрунтових ванн стали використовувати так звані медальйони. Грязь витягували з озера на спеціальні майданчики й «виготовляли» з неї медальйони. Після нагрівання медальйонів сонцем до 48–50 °С, укладали в них пацієнтів. Голову захищали від сонця парасолькою. Закінчувалася процедури обмиванням хворого в ропній ванні (насичений мінералами солей розчин) або під душем, а потім направляли його в потільню. Це великі зали з десятками ліжок, в яких пацієнти, закутані теплими ковдрами, пили гарячий чай й потіли до двох годин («кримський» метод грязелікування). Основа цих методів грязелікування: теплова дія грязі й потовиділення (як в лазні).

Проте, «метод медальйонів» був дещо складним, оскільки залежав від кліматичних факторів, грязь нагрівалася нерівномірно, її потрібно було постійно перемішувати. Тому його згодом перестали використовувати.

В кінці XIX ст. на Куяльницькому лимані почали застосовувати трохи легший метод грязелікування (без потільні).

В 50-х роках ХХ ст. винайшли прогресивний «одеський» метод грязелікування (на Кляйн-Лібентальському лимані) – нагрівання грязі паром. Грязьові процедури почали проводити в приміщеннях грязелікарень у вигляді грязьових ванн. Згодом цей метод використовували на курортах у Слов’янську, Саках, Сергієвських Мінеральних Водах. Однак велика кількість густої грязі (з різною в’язкістю, теплоємністю і теплопровідністю) у ванні призводила до надмірного тиску, стискання поверхневих судин і судин черевної порожнини, різко ускладнюючи дихальну екскурсію грудної клітки і роботу серця.

Це все спонукало перейти до звичайного методу грязьових аплікацій, який застосовувався в Італії («італійсь-кий» метод), а на початку ХХ ст. й на Кавказьких Мінеральних Водах. 

Фізико-хімічні характеристики різних пелоїдів можуть значно варіювати, однак їхньою загальною властивістю є складна дія на організм, що включає велику кількість систем. Під впливом грязелікування змінюється імунологічна активність організму, стан ВНС, функції залоз внутрішньої секреції. Грязелікування проводять у вигляді грязьових ванн, загальних і місцевих грязьових аплікацій, електрофорезу грязі; конкретні методики залежать від характеру патологічного процесу. В умовах стаціонару й амбулаторних установ реабілітації застосування грязі обмежене через необхідність забезпечення спеціальних умов для збереження і регенерації грязі. Хоча, це твердження досить дискутабельне.

Грязелікування володіє протизапальною, протиалергічною (десенсибілізуючою) дією. Під впливом грязі стимулюються відновні процеси: відновлюється місцевий кровообіг, покращується стан ПНС, зменшується набряк нервової тканини. Лікувальні грязі є за своїм походженням намуловими відкладеннями сольових і прісних водойм. Існують і торф’яні грязі з болотистих місць. Використовують їх аплікаційним методом. Застосовують електрофорез грязьового розчину, в поєднанні з індуктотермією, ультразвуком. Останні способи мають менше протипоказань, легше переносяться організмом.

Фізичні властивості грязі, її хімічно і біологічно активні речовини – все це є приводом для використання їх як лікувальний фактор при захворюваннях ПНС. Вони впливають на метаболічні реакції, трофіку, мікро- і макроциркуляцію, веностаз, усувають набряк тканин в області міжхребцевого отвору, впливають на рубцеві процеси. Припускається посилення системи тканинних кислот, що призводить до активізації регенераційних процесів і зменшенню дистрофічних явищ. Грязелікування впливає на біосинтез катехоламінів і на вміст вітамінів B1, В6, B12 у крові. 

Ефект грязелікування в підгострій стадії захворювання значно покращується при поєднанні його з радоновими або морськими ваннами, діадинамотерапією. Ефект підсилюється і при предаплікаціонною підготовкою диметилсульфоксидом. Хворим, у яких в гострому періоді болі підсилювалися під впливом тепла, грязелікування краще не призначати. З лікувальною метою застосовуються мулові, мінеральні і торф’яні грязі. Останні дві багаті органічними речовинами, що визначає їхні фізичні, зокрема, теплові властивості. 

Застосовують грязьові, озокеритові аплікації, ропні грязі і торфолікування (40 °С з поступовим підвищенням до 46 °С). 

Використовують такі температури пелоїдних аплікацій:

– високі (44–46 °С) – при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях на обмежені ділянки тіла (певний відділ хребта, суглоби);

– помірні (40–42 °С) – при захворюваннях, що знаходяться у фазі ремісії;

– низькі (36–38 °С) – при захворюваннях зі зниженою адаптаційною функцією організму;

– слабохолодні (34–36 °С) – призначають пацієнтам при недостатньо компенсованому стані або при залученні вегетативно-судинної системи;

– холодні (до 20 °С) – при непереносимості підвищеної температури.

Одночасно варто приймати до 200 мг вітаміну С, що сприяє стимуляції відповідного обміну, як і при грязелікуванні. Також доцільно використовувати «холодні» грязі 
14–20 °С у поєднанні з гальванічними струмами (гальваногрязь). 

Застосування грязелікування в підгострому періоді при дискогенній патології

Можна застосувати гальваногрязелікування, діадинамогрязелікування, СМС-лікування грязями на відповідну область, зокрема попереково-крижову ділянку і поперечно щодо сідничного нерва. Температура грязьового коржа при вираженому больовому синдромі – 38–40 °С, при помірному і слабко вираженому – 42–44 °С. При гальваногрязелікуванні щільність постійного струму 0,05–0,1 мА/см2, тривалість впливу 20 хв. При діадинамогрязелікуванні використовується спочатку двотактний безперервний струм 10–15 хв, потім короткі періоди 3 хв, далі довгі періоди 1 хв. При СМС-грязелікуванні на апараті «Ампліпульс» режим випрямлений, рід роботи I, частота 150 Гц, глибина модуляції 75 %, 10 хв, рід роботи III, IV, частота 100–70 Гц, глибина модуляції 75–100 %, тривалість посилок 2–3 с, по 5 хв кожним родом роботи. При СМС-грязелікуванні струм випрямлений, форма струму прямокутна, режим безперервний – 10 хв, режим посилок із тривалістю посилок і пауз 2,5–2,5 с по 3 хв зі зміною полярності. Курс лікування 10 процедур щодня.

Застосовують грязі індуктортермію на попереково-крижову область. Температура грязі 40–42 °С. Над грязьовим коржем із зазором 1–2 см встановлюють індуктор-диск або циліндричний індуктор. Сила анодного струму 180–220 мА (апарати ДКВ) або 3–6-е положення перемикача (апарат ІКВ-4). Тривалість впливу 20 хв. Курс лікування 10–15 процедур щодня або через день. 

Подібні фізіотерапевтичні курси лікування, залежно від вираженості явищ загострення, які залишилися, призначають за показанням до 1–2 разів 
на рік. Проводять лікування зазвичай в поліклініці за місцем проживання або районному поліклінічному реабілітаційному центрі. 

Застосування грязелікування при дискогенному радикулоневриті з парезом розгиначів стопи 

Проводиться грязелікування на попереково-крижову область і уражену кінцівку.

Температура бруду 38–40 °С. Тривалість впливу 20 хв. Курс лікування 10–15 процедур через день.

Використовується підводний душ-масаж на попереково-крижову область і паретичні м’язи. Тиск струму 140–180 кПа (1,4–1,8 атм). Тривалість впливу 10–15 хв (5 хв на поле). Курс лікування 10–15 процедур щодня або через день.

Теплові процедури, які спричинюють глибоку гіперемію тканин (грязьові аплікації, парафін, озокерит, діатермія, гарячі ванни), у гострому періоді захворювання протипоказані, адже при цьому різко посилюються болі.

При лікуванні аплікаціями бальнеопатологічна реакція (іншими словами – непереносимість процедури) наставала в 66 %, при фізіотерапевтичних процедурах грязьового розчину відзначена лише в 22 % у легкій формі на 5–7-й процедурі. Цей метод ефективний і в гострій, і в підгострій стадії за наявності рефлекторних вегетативно-судинних розладів, коли аплікації протипоказані. 

Грязелікування використовують при захворюваннях ПНС, зокрема при радикулопатіях, дегенеративно-дистрофічних захворюваннях з неврологічними проявами, невралгіях, невритах, плекситах, поліневропатіях різного походження, наслідках травм спинного мозку, корінців, сплетень, нервових стовбурів, хворобі й синдромі Рейно.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).