Лазні

Лазні

 

Лазні – спеціально обладнані приміщення, в яких проводяться процедури термічного, контрастного (теплового і холодового), а також механічного впливу віника з використання води, пари або гарячого сухого повітря в поєднанні з фітотерапією в гігієнічних, профілактичних (підвищення загальної резистентності організму, тренування і загартування) і у лікувально-реабілітаційних цілях. Лазнею також називають лікувально-гігієнічними процедуру, сутність якої полягає у впливі на пацієнта гарячого повітря (або пара) і холодної води. Лазня, як метод теплолікування, конкурує з водним і бальнеолікуванням. 

Їх опис зустрічається у Прокопія Кессарського в VI ст., в «Повісті временних літ» літописця Нестора, написаної в 1056 р., і в багатьох інших джерелах.

Історія лазні налічує близько шісти тисячоліть. Вже в ті часи єгиптяни користувалися пристойновлаштованими лазнями, доступними кожному. Єгипетські лікарі того часу вважалися кращими в світі, їх мистецтво багато в чому грунтувалося на використанні водних процедур, в тому числі у лазнях.

В VI ст. до н. е. Піфагор, всесвітньо відомий вчений і переможець олімпійських ігор з боротьби, високо цінував процедури у лазні, й говорив, що «нічого немає радісніше і корисніше їх». Вважав, що тепло – це джерело життя. Він спеціально відправився в Єгипет, де детально вивчив техніку водолікування та як побудовані лазні, і потім впровадив отримані знання у Греції.

Геродот побував у Єгипті, Сирії, Вавилоні, на території України, де в той час жили скіфські племена, і в 450 р. до н.е. докладно описав звичаї у лазні багатьох народів, зокрема скіфську лазню.

Отже, різні народи, зокрема, скіфи (проживали у VII–III ст. до н.е. на території Великого Євразійського Степу), шумери (населяли території сучасних Іраку та Сирії у IV–III тисячоліттях до н.е.), китайці (історична традиція яких налічує майже 5000 років), фінікійці (створили могутню цивілізацію 1200–800 рр. до н. е. на території сучасних Лівану, Сирії та Ізраїлю), перси (сучасні іранці, пращури яких, IV–III тисячоліттях до н.е., заселили територію сучасного Близького Сходу), вікінги (представники Північної Європи, насамперед Скандинавії, «епоха вікінгів» VIII–XI ст.), ацтеки (найбільший народ американських індіанців Мексики, ХІІ ст.), інки (народ, який проживав на території сучасного Перу, XV–XVI ст.) та багато інших народів користувалися лазнею.

По іншим джерелам, у древній Греції лазні з'явились передусім у спартанців і виконували роль здравниць, їм приділяли велике значення. Але особливою популярністю користувалася лазня у стародавніх римлян – там існував справжній культ лазні, а вірніше культ води. Про що свідчать побудовані в той час Римські лазні – терми. Слово «терми» походить від сицілійського містечка Терми, поблизу якого була побудована лазня, де використовувалися місцеві теплі джерела. До кінця I ст. до н. е. в Римі було побудовано 150 громадських лазень. «Лазня, любов і радість – 
до старості ми разом» – такий напис зберігся до наших днів на стіні однієї римської споруди.

Римляни високо цінували терми як місце лікування. Лазня для римлян служила цілим ритуальним приміщенням, була невід'ємною частиною їх житла. Адже там вони не тільки милися, але і проводили бесіди, читали вірші, малювали, співали, влаштовували пишні трапези. В ІІ ст. н. е. були терми в Римі, які займали площу 12 га і вміщували одночасно 2500 осіб. А терми Діоклетіана, які побудовані в V cт. н.е., є найбільшими за всю історію людства. Вони вміщували 3500 осіб, в них було 2400 мармурових крісел, 3000 ванн, басейни з проточною водою, один з яких мав розмір 
1700 м2. В римлян була улюблена приказка: «In balneis salus» (у ваннах – зцілення).

Римські терми складалися з декількох відділень: для роздягання і відпочинку після лазні, відділення з басейном для першого обмивання, потім приміщення для миття теплою і гарячою водою, для сухої парної і вологої лазні, відділення із басейном з холодною водою.

Навіть вітаючись при зустрічі, римляни замість привітання запитували: «Як потієш?». Видатний римський лікар Асклепіад (по прозвиську «купальщик») вважав, що для лікування хворого необхідні прогулянки на свіжому повітрі, помірна гімнастика, дієта, чистота тіла, потіння в лазні та масаж. І був правий, тому що разом з потом через пори шкіри виділяється в 3,5 рази більше шкідливих речовин, ніж через нирки, кишечник і легені.

Крім водолікування в термах проводилися й інші методи фізіотерапії: масаж, пелоїдо, псаммотерапію та ін. У той час терми споруджувалися всюди, куди вторгалися римські завойовники. На місці відомих європейських курортів, таких як Карлові Вари, Віші, Баден-Баден, Вісбаден та ін. раніше були давньоримські терми.

У Києво-Печерському монастирі лазні були перетворені на своєрідні лікарні. Лікар-монах Агапіт лікував хворих парною лазнею і травами. Внучка князя Володимира Євпраксія писала про лазню, що вона «бадьорить тіло і веселить душу». Писав також про лазні і лікар імператриці Єлизавети – португалець Санчес XVIII ст. В кінці життя, виїхавши на батьківщину, Санчес сприяв відкриттю парних лазень у багатьох столицях Європи.

Є багато різновидностей лазень, зокрема

– римсько-ірландська (температура 50–60 °C, від римської відрізняється наявністю спеціальної труби для виходу відпрацьованого повітря);

– кельтська лазня (після купелі загортались у травяне «покривало», яке було зволожене трав'яними настоями для лікуванняконкретної хвороби);

– руська лазня (з топкою «по-чорному»: грубки палять без димаря, дим виходить через відчинене вікно парильні, з топкою «по-білому» більш поширена: дим з кам'янки виходить через трубу, завдяки чому атмосфера в парильні не забруднюється);

– дакійська лазня (використання у купелях, як джерела тепла і холоду, в певні камені Карпатських гір);

– мінеральна лазня (купання в чанах з мінеральною водою до 40–45 °C, особливо поширене в гірських регіонах Альп, Карпат, Піреней);

– фінська лазня – сауна (при високій температурі і низькій вологості повітря утворюється сухе повітря, що має меншу теплопровідність і теплоємність, дозволяючи підняти температуру до 100–120 °С);

– японська лазня – офуро (використовують дерев'яну бочку, яка заповнюється гарячою водою з температурою близько 45 °C, занурюються у неї по груди);

– тирсова суха лазня (у кедрову тирсу додають лікарські трави, потім суміш нагрівається до 60 °C, тирса всмоктує піт, одночасно виділяючи ароматичні і цілющі речовини);

– турецька лазня – хамам (лежаки, підлога і стіни з мармуру підігріваються гарячим повітрям і поливаються водою для утворення пари, виконується мильний масаж).

Протягом історії даних народів лазня також зазнавала змін, це відбувалося паралельно і тому зараз важко сказати, хто був першим, можна говорити тільки про різницю в банних культурах.

У 1949 р. була винайдена електро-кам'янка, з якою зараз і асоціюється сауною, вона займає мало місця, працює на більш зручному та дешевому паливі й легко монтуєся, всі ці плюси і зробили цей винахід таким популярним. Хоча зараз шведи намагаються оскаржити першість винаходу, але факт залишається фактом, фіни першими запатентували свій винахід.

Лазня створює певне навантаження на всі системи організму, спричинюючи тренуючу дію.

Фізіологічна та лікувальна дія лазні пояснюється тим, що у шкірі розміщено безліч рецепторів, що сприймають тепло, холод, тиск, біль, в ній є добре розвинена кровоносна система, здатна утримувати до 1/3 циркулюючої крові організму, лімфатичні судини, потові і сальні залози. Шкіра тісно пов'язана з імунною, ендокринною, видільною системами організму, виконує (під контролем НС) функцію терморегуляції.

В кабінці лазні, в зв’язку з виникаючим тиском пари, збільшується силове електричне поле, інтенсивність якого змінюється залежно від складу розпечених каменів. Також зменшується тонус СНС, посилюється обмін речовин, розширюються судини, покращується васкуляризація тканин, посилюються захисні сили організму.

Принципи формування процедурного протоколу перебування в лазні:

  1. Теплий душ, щоб разогріти тіло, але голову при цьому не мочити (так буде легше переносити підвищену температуру в парній кабінці). В душі користуватися милом для очищення шкіри від шару омертвілого епітелію.
  2. У кабінці: попередній прогрів 3–5 хв – адаптація до термонавантаження (сидячи, вимірювання ЧСС). Потрібно насухо витерти тіло, щоб ефективніше потіти, обов’язково одягнути капелюх.
  3. Відпочинок 5 хв.: гаряче, тонізуюче пиття, тобто прогрів зсередини для посиленого потовиділення.
  4. Басейн або купіль (тепла вода для купання) при температурі до 32 °С, повна адаптація.
  5. 1-й прогрів 5–7 хв.: лежачи, під ноги встановлюючи підставку, щоб вони були вище голови – знижується навантаження на серце в 2 р., контроль ЧСС.
  6. Відпочинок 5 хв.: тепле пиття – шипшина + лимон, т. щ. втрачається вітамін С.
  7. 2-й прогрів 10–15 хв.: при можливості безконтактні техніки оперування віниками тепловими потоками, інтенсивне потовиділення, контроль ЧСС.
  8. Відпочинок 5–20 хв.: кваси, відвари, настойки, прохолодні напої, купіль.
  9. 3-й прогрів 10–15 хв.: масаж віниками.
  10. Відпочинок 5–10 хв.: купіль.
  11. По можливості, мануальні техніки.
  12. 4-й прогрів до 10 хв.: лежати, робота з суглобами.
  13. Відпочинок 20–40 хв.: напої, чаї, пасивне потовиділення.
  14. Душ, зволоження шкіри.

Обов'язкові правила: 

– голова покрита капелюхом; 

– волосся сухе;

– зняти металеві прикраси, демакіяж; 

– об'єктивізація ЧСС (у разі підвищення більш ніж на 14 ударів припинити процедуру); 

– між заходами в парну кабінку відпочинок не менше 10–20 хв, загальний час проведення в парній не більше 40 хв;

– під час перебування в парній (сауні) бажано домогтися максимального м'язевого розслаблення і психічного спокою, не слід брати участь у розмовах, дихати потрібно через ніс;

– ноги повинні бути тепліші голови і максимально підняті в кабінці – це допомагає знизити навантаження на серце в 4 рази.

Роздільне перебування у кабінці лазні тривалістю 10–15 хв створює сприятливу дію на м’язевий тонус і може бути рекомендоване для практичного використання. Сеанси у лазні при вертеброгенних захворюваннях застосовують в підгострому або хронічному періоді. 

При захворюваннях, де потрібно зменшити набряк, зокрема хворобах ПНС, при відвідуванні лазні можна не споживати рідини або вживати мінімально (при відсутності протипоказів). Поповнюється рідина в певній кількості після проходження процедур.

Діти можуть відвідувати лазню (сауну) нарівні з дорослими, однак для них має бути розроблений більш щадний режим (фото 171). Поряд зі здоровими дітьми, де відвідування лазні рекомендується з оздоровлюючою метою, її доцільно призначати як лікувальну процедуру, в першу чергу, при ревматичних хворобах і захворюваннях органів дихання.

Окремо слід описати віник, який відіграє важливу роль як засіб масажу, прогрівання і біологічного впливу на організм. Найчастіше використовують наступні віники: березовий, дубовий, кленовий, липовий, евкаліптовий, ясеневий, ліщиновий, хвойний, кропив'яний, полиновий.

Показання до використання лазні

Захворювання НС: вертеброгенні корінцеві больові синдроми, поліневропатії, слабко виражені паралічі, неврози, нейроциркуляторна дистонія, порушення сну, дистрофічні міопатії й міотонії, дитячий церебральний параліч, хвороба Вільсона. 

Захворювання опорно-рухової системи: ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерєва (в неактивній фазі), хвороба Форест’є, псоріатичний і подагричний артрити (поза загостренням), остеоартроз, ураження навколосуглобових тканин запального і дистрофічного характеру, стан після травм суглобів і м'яких тканин опорно-рухового апарату, після ушкоджень і оперативного втручання (через 4 міс. після операцій), порушення постави.

Захворювання серцево-судинної системи: вегетативна дистонія, міокардіодістрофії та інші захворювання серця без ознак активності запального процесу та серцевої недостатності, ІХС без нападів стенокардії та компенсованим кровотоком, стан після неускладненого інфаркту міокарда в III ступеня реабілітації.

Захворювання дихальної системи: алергічні реакції, хронічні синуїти, бронхосінуїти, назофарингіти, ларингіти, початкові стадії запалень верхніх дихальних шляхів, озена, хронічні неспецифічні обструктивні бронхіти, БА (поза нападів), стан після пневмонії, пневмоконіози, хронічні специфічні ураження легень та дихальних шляхів без ознак активності процесу.

Захворювання нирок та сечовидільної системи: хронічні неспецифічні цистити, пієлоцистити без ознак ураження нирок, сечокам'яна хвороба зі спонтанним відходом дрібних каменів, інтерстиціальні нефрити (без ознак активності процесу, з помірними функціональними порушеннями), хронічні гломерулонефрити без ознак запальної активності, хронічний туберкульоз нирок і сечовивідних шляхів (без ознак активності процесу), хронічний простатит, орхіт, безпліддя.

Захворювання травної системи: диспепсії функціональні, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії ремісії, стан після операції на шлунку і дванадцятипалій кишці.

В народі кажуть, що той може відвідувати лазню, хто може до неї дійти.
Можна застосовувати інфрачервону сауну (ІЧ-сауну), котра являє собою дерев’яну кабінку, в якій встановлені інфрачервоні випромінювачі. Температура в кабінці 38–45 °С, не дає навантаження на ССС.

Інфрачервоні хвилі виділяє будь-який теплий об’єкт, тобто це спосіб передачі теплової енергії. Наприклад, випромінювання Сонця над поверхнею моря в сонячний день становить близько 52 % інфрачервоного діапазону.

Інфрачервоні прилади випромінюють інфрачервоні хвилі, які здатні проникати в тіло людини на глибину до 4 см, прогріваючи тканини, м’язи, кістки, суглоби, доходячи власне і до периферичних нервів. Звичайно, прискорюється крово- і лімфообіг, що сприяє посиленню метаболічного обміну і живленню тканин організму, покращенню загального стану. Також теплові інфрачервоні хвилі мають і знеболюючий ефект.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).