Стоматалгія

Стоматалгія

 

Глосалгія/глосодинія (синдром «палаючого рота») – патологічний стан, що характеризується неприємними або больовими відчуттями в язиці без видимих змін. 

Незважаючи на те, що знання про парестезії і болі слизової оболонки порожнини рота беруть початок ще з часів Гіппократа, перше клінічне вивчення і науковий опис цього феномену зробили Вайс (1837) та Буіссон (1845) під назвою «глосалгія», тобто біль в язиці. Згодом німецький невропатолог Г. Оппенгейм означив це поняття як «глосодинія» (парестезія в язиці). Ці два терміни з різними патогномонічними ознаками є різними нозологічними одиницями.

 Клінічна анатомія глосалгії/глосодинії

Емоційні розлади практично завжди супроводжують глосодинії. Тому фахівці часто розглядають її як психогенний стан. Найчастіше хворіють жінки у віці старше 50 років.

Відповідно при лікуванні застосовуються нейролептики, антидепресанти, транквілізатори, протиепілептичні препарати, психотерапію.

Часто хворі пов’язують глосодинії зі стоматологічними процедурами, реакцією на медикаментозні препарати.

При потребі доцільно проводити диференційну діагностику больових і парестетичних синдромів язика, що нерідко роблять стоматологи (табл. 604).

Сьогодні все більшого поширення набуває саме термін «стомалгія» (грец. stoma – рот + algos – біль), який вказує на те, що неприємні відчуття локалізуються не тільки в язиці, а й на інших ділянках слизової оболонки порожнини рота.

Часто стомалгія виникає поліетіологічно при запальних та локальних травмуючих факторах (зубні протези) на фоні супутньої патології різних органів і систем (зокрема ШКТ, органів внутрішньої секреції, ЦНС, ВНС). Загалом, розвиток цього захворювання пов’язують з патологією внутрішніх органів, невротичними станами після перенесеного стресу або найчастіше стоматологічними втручаннями, зокрема протезуванням.

У віці від 22 до 35 років це захворювання зустрічається у 20 %, від 35 до 50 років – 60 %, після 50 років – 20 %, за іншими даними, після 60 років – 50 %, а також в осіб похилого віку. Стомалгія зустрічається до 9 разів частіше у жінок, ніж у чоловіків. Часто виявляється в період менопаузи. Останнім часом спостерігається тенденція до зниження вікового порогу і збільшення ступеня важкості хвороби. Стомалгії, як правило, виникають раптово, можуть тривати від одного тижня до 20 років і більше.
Захворювання може починатися поступово, тому хворий не завжди може точно вказати час появи болю. 

Проте хворі здебільшого пов’язують початок глосалгії з травмою язика, зубом, протезом, інструментом під час лікування або препарування зубів, у деяких випадках захворювання розвивається після видалення зуба чи іншого оперативного втручання в щелепно-лицеву область, після прийому ліків та ін.

Пацієнти, як правило, пред’являють скарги на розлади чутливості (парестезії) слизової оболонки порожнини рота, які проявляються у вигляді печіння, поколювання, оніміння. 

У осіб, що користуються зубними протезами, їх носіння нерідко посилює інтенсивність парестезій. З цієї причини пацієнти змушені відмовитися від користування зубними протезами. Це несприятливо впливає на їхній психічний стан, а також призводить до порушення пережовування їжі, що негативно позначається на функції органів травлення, і може сприяти загостренню хронічних захворювань ШКТ.

Неприємні відчуття і болі найчастіше обмежуються кінчиком язика, можуть бути на бічній поверхні, рідше на спинці й корені язика, або розповсюджуватися на передні відділи твердого піднебіння і слизову оболонку нижньої губи, глотку, стравохід, навіть уділянку шиї. У важких випадках парестезія захоплює ділянки шкіри середнього відділу обличчя. У жінок похилого віку інколи приєднуються парестезії в ділянці піхви і заднього проходу. Болі часто без чіткої локалізації, непостійні, розлиті, важко переносяться, інколи досить інтенсивні, не мають закономірного характеру. Як правило, неприємні відчуття вранці можуть бути слабо вираженими або відсутніми, зазвичай зникають під час їжі, проте надвечір або при тривалій розмові чи збудженні біль підсилюється.

Часто пацієнти скаржаться, що «язик посипаний перцем», «начебто ошпарений язик». І тому глосалгію або стомалгію називають «печією язика», «пекучими болями в язиці», «парестезіями порожнини рота», «синдромом ротової печії», «печією порожнини рота», «ідіопатичним стоматитом», а терміни «неврози язика», «нейрогенні ураження язика», «рефлекторно підвищена чутливість язика» підкреслюють неврогенний характер глосалгії та глосодинії. Така строкатість в термінології цього симптомокомплексу пояснюється, очевидно, нез’ясованістю його етіології.

У 30 % випадків хворі скаржаться на сухість в роті (ксеростомію), через що важко говорити і порушується сон (вночі змушені змочувати рот водою). Відповідно слини досить мало, вона тягуча або піниста, молочного кольору. У пацієнтів похилого віку, які навіть не страждають стомалгією, сухість в роті пов’язана із згасанням функції слинних залоз. У осіб молодого віку зниження виділення слини (салівація) може залежати від функціональних розладів з боку ВНС.

Досить поширене явище, коли пацієнти бережуть язик від зайвих рухів. Під час прийому їжі больові відчуття, як стверджують майже всі хворі, зникають.

На фоні цих симптомів у пацієнтів часто спостерігається підвищена дратівливість, втомлюваність, головні болі, депресія. Знижується або зникає глотковий рефлекс.

При огляді порожнини рота звертають увагу на наявність нальоту, стан сосочків (атрофія або гіпертрофія) і вен, наявність на язиці відбитків зубів через його набряк.

Окрім того, бажано звернути увагу на якість протезів, які можуть бути з різнорідних металів. 

Узагалі, це захворювання з різною інтенсивністю може тривати роками, причому симптоми можуть на певний період зникати (частіше під час відпочинку). Одужання без лікування спостерігається рідко.

«Клініка доктора Довгого» заснована у 2007 році на базі Київської обласної клінічної лікарні.

Засновник клініки Довгий І.Л. - кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломного навчання (НМАПО) ім. П.Л. Шупика, заступник голови ВАНР, віце-президент УАОХ мануальних терапевтів

Украина, Киев, ул. Баггоутовская, 1
(Киевская областная клиническая больница)

Телефоны:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Время приема: 8.00 – 18.00,
понедельник – пятница.
Клиника находится в поликлинике больницы
(вход с левой стороны, снаружи здания).

Email:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. Київ, вул. Багговутівська, 1
(Київська обласна клінічна лікарня)

телефони:
(097) 188-10-35
(044) 227-43-21

Час прийому: 8.00 - 18.00,
Понеділок - п'ятниця.

Клініка знаходиться в поліклініці лікарні
(вхід з лівої сторони, зовні будівлі).